Життєвий шлях і феномен Миколая Чарнецького: перша монографія про єпископа УГКЦ
Понад десять років у радянських тюрмах та концтаборах провів єпископ Миколай Чарнецький, повернувшись до Львова важкохворим, але не зломленим. Він залишився служити у підпільній Українській греко-католицькій церкві, яку в народі називали Катакомбною церквою, і яку радянський режим жорстоко переслідував. У народній пам’яті Чарнецький залишився як визначний церковний діяч і чудотворець.
Про це розповідає NewsWeek
Презентація першої монографії про блаженного
В Івано-Франківську, у Духовній семінарії УГКЦ, презентували першу монографію про Миколая Чарнецького під назвою «Блаженний священномученик Миколай Чарнецький (1884-1959): історичний портрет». Автори книги — історик Василь Мельничук та монахиня, дослідниця історії Церкви Андрея (Ольга) Маслій. Вони проаналізували та систематизували численні архівні матеріали, що розкривають маловідомі сторінки життя єпископа, який зазнав переслідувань радянської влади.
«Ми вирішили зробити історичний портрет єпископа Чарнецького. Тобто, акумулювати ті матеріали, які , позбирати документи, які видані, на що ми можемо опертися», ‒наголошує Василь Мельничук.
Монографія складається з трьох розділів: становлення особистості Чарнецького у контексті історичної епохи (1884–1926), його місіонерська і душпастирська діяльність на Волині, Поліссі та Підляшші (1926–1941), а також служіння у період суспільно-політичних трансформацій (1941–1959). У книзі використано фрагменти Акафісту священномученику, а кожна глава розкриває різні аспекти його життя та духовної місії.
Життєпис і церковна місія
Миколай Чарнецький народився 14 грудня 1884 року в селі Семаківці на Івано-Франківщині. Він зростав у багатодітній родині, змалку був під опікою священника Йосифа Каратницького, що вплинуло на його вибір духовного шляху. Після навчання в гімназії Чарнецький вступив до духовної семінарії, а згодом отримав скерування від єпископа Григорія Хомишина до Папської руської колегії в Римі.
Повернувшись у Станиславів, Миколай Чарнецький був висвячений на священника, згодом здобув докторський ступінь з богослов’я та почав викладати у духовній семінарії. В 1919 році він приєднався до редемптористів і склав вічні обіти, а вже у 1931 році Папа Пій XI призначив його єпископом та Апостольським візитатором східних воєводств Польщі для греко-католиків.
Місіонерську діяльність Чарнецький здійснював на північно-західних землях України та Білорусі, зокрема на Волині, Поліссі, Підляшші. Його завданням було повернути до Греко-католицької церкви території, поділені між росією і Польщею. Він активно пропагував українську мову в богослужіннях і сприяв переходу православних до католицизму.
У 1939 році митрополит Андрей Шептицький номінував Чарнецького на екзарха для Волині, Підляшшя, Полісся та Холмщини. Після початку Другої світової війни і зміни режимів, єпископ залишився у Львові, де пережив прихід радянської та нацистської окупації.
11 квітня 1945 року радянські спецслужби арештували Миколая Чарнецького разом із провідними ієрархами УГКЦ. Його перевезли до Лук’янівської в’язниці у Києві, де він пережив численні допити — архіви свідчать про 60 допитів, один із яких тривав три доби.
«Блаженний Миколай Чернецький пережив дві світові війни. Пережив міжвоєнний період протистояння між українцями і поляками. І вершиною цього всього став його арешт 11 квітня 1945 року: ув’язнення, заслання і перебування в таборах. Згідно з його кримінальними справами, він перебував 10 років в ув’язнені і змінив близько 30 місць свого ув’язнення.
Після понад десяти років у в’язницях і таборах, зазнавши фізичного виснаження, але зберігши духовну силу, у 1956 році Чарнецький повернувся до Львова. У тяжких умовах він продовжив служити у підпільній церкві, висвячуючи священників і організовуючи діяльність підпільного духовенства, що дозволило УГКЦ вижити до легалізації в 1990-х роках.
Миколай Чарнецький помер 2 квітня 1959 року у Львові. Його могила на Личаківському цвинтарі стала місцем паломництва, а його пам’ять вшановують як людину незламної віри та відданості служінню. У 2001 році Папа Іван Павло ІІ проголосив його блаженним.
Феномен і спадщина Чарнецького
Автори монографії акцентують увагу на унікальності особистості Миколая Чарнецького. Він не прагнув адміністративної кар’єри, а вбачав своє покликання у місіонерстві та духовному служінні. Його життєвий шлях є прикладом незламності духу, вірності євангельським цінностям, здатності гуртувати людей навіть у найскладніші часи.
Попри втрату багатьох архівних документів, дослідники зібрали максимум матеріалів для відтворення історичного портрета цієї визначної постаті. Монографія закладає підґрунтя для подальших досліджень діяльності Чарнецького, його стосунків із духовенством, роботи на Волині, Підляшші та Поліссі, а також вивчення архівів у Римі, Білорусі та росії, доступ до яких наразі обмежений.
Миколай Чарнецький залишився в історії як символ стійкості, сили духу та глибокої віри, а його життя стало прикладом для майбутніх поколінь.
