Чорнобиль залишиться: Алексієвич закликає збирати свідчення

Лауреатка Нобелівської премії Світлана Алексієвич наголошує, що наслідки Чорнобильської катастрофи залишаються невичерпним спадком, і закликає терміново фіксувати особисті свідчення очевидців

Про це розповідає NewsWeek

Світлана Алексієвич, білоруська письменниця та авторка книги “Чорнобильська молитва”, яка опитала понад 500 очевидців подій 1986 року, заявила, що її батьківщина досі відчуває довгострокові наслідки витоку радіації. За її словами, уроки катастрофи стираються, тож потрібно зібрати якомога більше розповідей людей, які пережили ті події та їхні наслідки.

Вплив катастрофи на території та здоров’я людей

• У ніч вибуху на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 році поширення радіації торкнулося великих територій Європи: забруднення охопило майже 200 тис. км², значну частину територій України та Білорусі, а також деякі регіони росії.
• До навколишнього середовища потрапили різні радіонукліди — йод-131, цезій-134, цезій-137, стронцій-90 та інші ізотопи, чим зумовили тривале радіоекологічне навантаження на регіон.
• Через самопожертву пожежників і працю ліквідаторів, які звели над четвертим енергоблоком первісний саркофаг, значна частина радіоактивних речовин не поширилася далі; водночас десятки рятувальників померли упродовж кількох тижнів від променевої хвороби.
• Довготривалі дослідження виявили підвищену захворюваність на рак щитоподібної залози серед людей, які в дитинстві та підлітковому віці зазнали опромінення.
• Лише в Україні понад 3,5 млн осіб визнані потерпілими від наслідків катастрофи, серед них приблизно 1,3 млн — діти.

Свідчення з книги Алексієвич широко використовувалися під час створення художніх та документальних проєктів, зокрема під час виробництва мінісеріалу HBO 2019 року, що дозволило сучасній аудиторії зануритися в особисті історії постраждалих.

Людські свідчення як «чорні скриньки»

Алексієвич порівнює людей із зон впливу катастрофи з живими архівами, які зберігають дані про психологічні та соціальні наслідки аварії. Вона наголошує, що її пріоритет — фіксація людських переживань, а не наукових розрахунків: мовиться про те, як катастрофа змінила щоденне життя, праці та свідомість постраждалих.

«Людина створила технології, яким вона не рівна: не рівна психологічно, не рівна наслідкам, які можуть виникнути»

Письменниця також згадує про події 2022 року, коли чорнобильська зона опинилася під контролем російських військ. За її словами, окупація продемонструвала нехтування радіаційними ризиками: солдатам наказували копати оборонні споруди поблизу станції, через що багато з них пізніше мали ознаки отруєння радіоактивним ґрунтом та зверталися по медичну допомогу.

Алексієвич підкреслює масштаби проблеми: тривалість впливу радіонуклідів може сягати тисячоліть, що робить наслідки катастрофи надпоколінними та складними для усвідомлення пересічними людьми. Через це важливо збирати усні та письмові свідчення, щоб зберегти пам’ять і дати дослідникам матеріал для майбутніх аналізів.

Нині письменниці 77 років; вона виїхала з Білорусі до лікування за кордоном у 2020 році під час масових протестів, котрі широко вважаються сфальсифікованими. Алексієвич відверто критикує керівництво країни та констатує, що в умовах репресій можливості для незалежних журналістів і письменників обмежені, тому збір свідчень стає ще важливішим.

Зберегти й упорядкувати особисті історії очевидців, за її словами, — це інвестиція в колективну пам’ять і у розуміння тих наслідків, які продовжують відчувати мільйони людей.