Лайка на протестах: дискусія про нецензурну лексику на плакатах молоді
В Україні четвертий день тривають масові акції через спроби обмеження незалежності НАБУ і САП. У центрі уваги — плакати протестувальників, значна частина яких містить нецензурну лексику. Серед учасників переважає молодь, яка під час Революції гідності була ще дітьми.
Про це розповідає NewsWeek
Суперечки довкола мови протесту
Громадськість активно обговорює, чи є використання лайки на протестних плакатах прийнятним. Частина спостерігачів вважає, що це прояв «праведного гніву» та щирості й підтримує молодих мітингувальників. Інші ж критикують таку тенденцію, називаючи її ознакою браку культури або навіть впливом російської традиції. Дехто наполягає, що українська лайка відрізняється від російської та має власну історію.
Найпомітнішим гаслом, яке фігурує на плакатах, стала фраза з пісні гурту «Жадан і собаки» —
«Нах*я мені система, що працює проти мене?».
Її сприймають як іронічний символ спротиву.
Літературознавець Тарас Марусик вважає, що творчість Сергія Жадана, насичена гострою лексикою, відображає реалії Донбасу і відповідає художнім завданням. Він також зазначає, що сучасна молодь, яка виросла в українському культурному контексті, сприймає нецензурну лексику менш негативно, ніж старші покоління.
Письменник Остап Українець підкреслює, що поняття «мат» як окремої групи слів не існує в українській мові, а законодавство фактично не визначає, які саме слова підпадають під адміністративну відповідальність. За його словами, відповідальність за публічне вживання лайки нині не є системною, і учасників протестів не притягують до відповідальності за написи на плакатах.
Попри відсутність правових проблем, у соцмережах розгорілися палкі дискусії. Під публікаціями відомих осіб, зокрема ексміністра економіки Тимофія Милованова, користувачі часто засуджують нецензурну лексику, вважаючи її неприйнятною для публічного простору.
Юристка Марина Ставнійчук заявила, що використання російської лайки на мітингах принижує українське суспільство, незалежно від мети протесту, і є проявом псевдокультури.
Водночас журналістка Тетяна Трощинська вважає, що дотепні й хуліганські написи на плакатах — це конструктивний спосіб висловити агресію, особливо в умовах війни. Вона наголошує, що протестна лексика стала частиною діалогу між поколіннями і способом передачі досвіду.
Історія та особливості української лайки
Дискусію щодо автентичності лайки підтримують і мовознавці. Літературна редакторка Ольга Васильєва підкреслює, що основа нецензурної лексики має праслов’янське походження, однак найпоширеніші обсценні формули є запозиченнями з російської мови. Українська традиція більше тяжіє до прокльонів, які бувають як злими, так і жартівливими, наприклад: «кров би тебе нагла залляла» або «нужда б вас побила».
Тарас Марусик переконаний, що агресивна лайка є характерною саме для російської культури, історично спрямованою на приниження, а в українців у побуті переважали прокльони, а не відверта вульгарність.
Остап Українець додає, що слова, які нині вважаються нецензурними, існували ще в давньоукраїнській мові, проте історично доведено, що українці користувалися лайкою як мінімум із XIII століття. Водночас сучасна протестна культура продовжує трансформувати мовні норми.
Письменниця Оксана Забужко відзначає, що використання нецензурної лексики у публічному просторі стало наслідком війни. Вперше таку лексику винесли на вулиці під час маршу ультрас у Харкові у 2014 році, що, на її думку, стало проявом глузування над ворогом та своєрідним героїзуванням. Однак вона підкреслює, що після закінчення війни суспільству доведеться замислитися над очищенням публічної мови.
