Наймолодший оператор БпАК 120-ї бригади: історія 19‑річного Тарана
Олександр із позивним «Таран» — наймолодший оператор безпілотних авіаційних комплексів у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони. У 19 років він свідомо обрав військову службу, пройшов навчання в Національній академії сухопутних військ і нині виконує бойові завдання в підрозділі, де обіймає посаду головного сержанта стрілецької роти.
Про це розповідає NewsWeek
«Війна змушує дорослішати швидше, ніж дає час, – і разом із нею дорослішають ті, кому лише 19.»
Після академії Олександра розподілили до батальйону 120-ї бригади. Попри молодий вік, він швидко вливається в робочий ритм підрозділу й опановує специфіку роботи з безпілотниками, де вимоги до швидкості навчання та адаптації високі — технології і тактика постійно змінюються.
Командування з обережністю поставилося до його першого виходу на позиції. «Коли командування дізналося, що мені лише 19 років, на перший бойовий вихід мене не пустили. Зараз я за це навіть вдячний: група з трьох бійців, яка пішла замість мене, потрапила в засідку і, на жаль, усі загинули», – згадує військовий.
Підтримка побратимів і формування позивного
Олександр визнає: інстинкт самозбереження в нього є, але не завжди він спрацьовує. У критичних ситуаціях на допомогу приходять старші товариші — вони можуть вчасно зупинити або підказати, як діяти безпечніше. Саме в такому колективі формується довіра та вміння вчитися один у одного.
Позивний «Таран» з’явився спонтанно: під час виходу на позиції побратими пожартували, і він скоротив власне прізвище до зручного для радіозвʼязку варіанту. Такі дрібні деталі часто стають частиною внутрішньої культури підрозділу.
Сімейний бекґраунд та плани на майбутнє
Рішення служити в сім’ї сприйняли з розумінням: батько Олександра також проходить службу, нині в 122-й бригаді на посаді старшини медичної роти. Вдома на нього чекають батьки та кохана дівчина, яка служить у поліції. Військовослужбовець підкреслює, що моральна та фізична підтримка близьких має велике значення.
У школі Олександр не був відмінником, але відзначався гарною фізичною підготовкою та умінням вести команду — навички, що стали в пригоді й у коледжі, і під час військового навчання. З початком служби його коло спілкування змінилося: теми, які цікавили знайомих, що не служать, перестали бути близькими.
Наразі він підписав контракт на п’ять років і планує продовжувати службу. Про командирів і колектив говорить із повагою: довіряє командиру, високо оцінює організаторські здібності заступника та вважає, що згуртований підрозділ — ключовий чинник ефективної служби.
Військовий також звертає увагу на ставлення частини молоді до служби: багато хто деморалізований чутками про «погану армію», однак, за його словами, якщо людина мотивована й сумлінно працює, ставлення до неї в підрозділі буде відповідним. На його думку, краще обирати відповідальність, ніж уникати її.
