Пастор Марк Сергеєв: історія втрати дому, окупації Мелітополя та стійкості віри

Пастор Марк Сергеєв із Мелітополя пережив дві втрати дому через російську агресію, але не зламався та продовжує надихати вірян навіть серед руїн.

Про це розповідає NewsWeek

Випробування війною: від окупації Мелітополя до обстрілу під Києвом

Марк Сергеєв із багатодітною родиною зустрів повномасштабне вторгнення росії у власному домі в Мелітополі, де також збудував велику церкву. Уже в перші дні окупації військові рф увірвалися до його оселі, а старшого сина розбудили автоматом біля обличчя. Родина Сергеєвих відмовилася співпрацювати з окупантами та не стала придушувати проукраїнські акції, через що змушена була евакуюватися до Києва на третій тиждень війни. Згодом стало відомо, що їхній дім росіяни «націоналізували», а церкву перетворили на будівлю для так званого «міністерства молоді» та зняли хрест, встановивши російський прапор.

Після переїзду під Київ Сергеєви понад рік жили у будинку, подарованому благодійниками. Але 28 вересня 2025 року російська ракета зруйнувала цю оселю. Відео, на якому пастор із дітьми вибирається з-під завалів і співає разом із вірянами поміж руїн, стало вірусним у соцмережах та набрало мільйони переглядів.

«Я – пастор, який втратив хату і величезну-величезну церкву на півдні – у Мелітополі. І застав війну в окупації. Вони увірвалися до дому, старшого сина, якому тоді було десять років, розбудили автоматом у лице», – розповідає пастор Марк Сергеєв.

Вранці 28 вересня, коли почався масований обстріл України, Сергеєви опинились під завалами власного будинку. Пастор разом із дружиною рятували трьох синів, які знаходилися на верхньому поверсі. Дах ледь не впав, поруч палали машини, вибухали кабелі, але родина встигла вибратись. Через 30 хвилин на місце приїхали парафіяни та друзі допомогти розбирати завали й евакуювати дітей.

Після трагедії Марк вирішив зібрати людей у церкві, щоб подякувати Богові за порятунок і підтримати одне одного співом. Ця ініціатива стала символом української стійкості. Зараз родина Сергеєвих тимчасово мешкає у друзів і оформлює документи для участі в державній програмі відновлення житла.

Життя під окупацією та боротьба за віру

На початку війни в Мелітополі Сергеєв організовував допомогу для містян, забезпечував продуктами, а в підвалі церкви ховалися близько сотні дітей. Одного ранку будинок пастора оточили близько 200 російських військових, його самого та родину вивели на вулицю, а батька змушували закликати містян не виходити на проукраїнські акції. Коли той відмовився, йому почали погрожувати фізичним насильством. Зрештою, родина вирішила тікати з міста через 17 ворожих блокпостів, під обстрілами та ризиком для життя. Найнебезпечнішим був останній блокпост у селі Кам’янське, де чеченці ледь не зупинили їх, але молитва та несподіваний дозвіл на проїзд врятували сім’ю.

Після захоплення церкви та дому Сергеєва окупанти записали ці об’єкти у власність рф, а поруч із храмом зрізали хрест і встановили триколор. У Мелітополі, за словами пастора, залишили лише церкви московського патріархату, а всі інші закрили чи перепрофілювали.

Марк Сергеєв, як капелан і волонтер, продовжує служити та підтримувати українських захисників, евакуювати людей із прифронтових міст, а також боротися з російською пропагандою за кордоном. У 2024 році він із братом побував у США, де зустрічався з конгресменами та розповідав про зруйновані та захоплені храми, про вбивства пасторів за віру, наголошуючи на важливості релігійної свободи в Україні.

Президент Володимир Зеленський заявив, що з початку повномасштабної війни росія знищила 640 релігійних об’єктів в Україні, а 67 священників, пасторів і монахів були вбиті або закатовані окупантами. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують удари по цивільній інфраструктурі як воєнні злочини, підкреслюючи їх цілеспрямований характер.

• Російські війська регулярно атакують українські міста та села різними видами озброєння, включно з ракетами та дронами.
• росія заперечує удари по цивільній інфраструктурі, але факти та свідчення очевидців доводять протилежне.
• Ці дії міжнародна спільнота визнає воєнними злочинами, відповідальність за які має понести російська федерація.