Українська молодь у Німеччині: як переселенці підтримують демографію та інтегруються

«Якщо я вже тут понад три роки, то не хочу пасти задніх. Я б не могла подумати, що буду викладати німецьку іноземцям. А у мене зараз учні з 37 країн», – розповідає Марічка Копанишин, яка після початку повномасштабної війни переїхала до Німеччини.

Про це розповідає NewsWeek

Шлях української мігрантки до вчительки у Німеччині

Після переїзду до Німеччини у березні 2022 року Марічка Копанишин, яка має педагогічну освіту, пройшла курси німецької мови. Завдяки допомозі місцевої родини та викладачів, вона успішно склала іспит на рівень B2, а її викладацька кар’єра розпочалася з роботи перекладачкою в школі. Однак дуже швидко Марічці запропонували викладати німецьку для підлітків-мігрантів.

Сьогодні основну частину її учнів складають українці, які прибули до Німеччини після початку повномасштабної війни. Деякі з них вже адаптувалися та планують залишатися в країні для подальшого навчання, хтось прагне вступити до університетів у Європі, а дехто розглядає можливість повернення додому.

«У моєму житті було багато чарівників – добрих німців, які допомагали мені щиро».

Марічка згадує, що на початку свого перебування у Німеччині змушена була працювати прибиральницею в готелі, а житло знаходила завдяки підтримці місцевих мешканців. Після трьох тижнів у готелі вона переїхала до німецької родини, яка профінансувала її перші курси німецької мови, а згодом – у комунальну квартиру для українських біженців. Додаткову фінансову підтримку для продовження навчання надали небайдужі викладачі та власниця готелю, у якому Марічка працювала.

Пошук роботи у школах став для неї новим викликом – із понад двадцяти звернень позитивну відповідь вона отримала лише від одного навчального закладу. Вже у першому своєму класі Марічка викладала німецьку для підлітків із Сирії, а згодом паралельно працювала у двох школах, де стала класним керівником для українських дітей.

Вплив української молоді на демографію Німеччини

За даними Федерального статистичного відомства Німеччини, саме хвиля молодих біженців з України дозволила зберегти частку молодого населення на рівні 10% – близько 8,3 мільйона осіб віком 15-24 років на кінець 2024 року. Це один з найнижчих показників у Європі, однак без української міграції ситуація була б ще гіршою.

Найбільша частка молоді зафіксована у Бремені (11,1%), Гамбурзі та Баден-Вюртемберзі (по 10,5%). Для порівняння, у країнах ЄС найвищий відсоток молоді – в Ірландії, Нідерландах і Данії, а найнижчий – у Болгарії та Литві.

Марічка зазначає, що головне завдання її підопічних – опанування німецької мови. За програмою інтеграції школярі-мігранти проходять 16 годин німецької щотижня, а також вивчають математику, англійську, історію Німеччини, фізкультуру, релігію та етику. Для подальшого навчання вони мають скласти іспит з німецької на рівень B1.

За словами Марічки, ставлення українських підлітків до інтеграції з часом змінилося – якщо раніше більшість прагнула швидко повернутися додому, то зараз чимало з них планують лишитися в Німеччині або продовжити навчання в інших країнах. Проте є й ті, хто, досягнувши повноліття, воліє повернутися до України, попри позицію батьків.

Після дозволу виїзду для чоловіків віком 18-22 років, кількість шукачів притулку у цій віковій категорії у Німеччині зросла у 10 разів – з 100 до 1000 осіб на тиждень. Станом на середину жовтня 2025 року у країні проживає близько 1,26 мільйона біженців з України.

Марічка наголошує, що навіть у складних умовах багато українських родин знаходять роботу, підтверджують свої дипломи та інтегруються у місцеве суспільство.

• За результатами опитування Інституту дослідження громадської думки INSA, 66% німців виступають проти виплат українським біженцям у вигляді допомоги Bürgergeld, а лише 17% підтримують цю ідею.
• За даними Федерального агентства з праці Німеччини, на березень поточного року державну допомогу отримували близько 701 тисячі українців, з яких 502 тисячі – працездатного віку.
• 62% жителів Німеччини вважають, що молоді українські чоловіки призовного віку мають повернутися на батьківщину, тоді як 18% не згодні з цим.