Вчені пояснили, чому люди так прив’язуються до собак
Науковці дедалі глибше розкривають природу унікального зв’язку між людьми та собаками — від еволюційних процесів до емоційного впливу, який ці тварини мають на своїх власників.
Про це розповідає NewsWeek
Еволюція від вовків до домашніх улюбленців
Сучасні собаки, незалежно від розміру й породи, мають спільних предків із давніми європейськими популяціями вовків. За результатами дослідження, проведеного у 2017 році, процес одомашнення вовків міг розпочатися приблизно 20–40 тисяч років тому на території Європи. Раніше вважалося, що сучасні собаки походять від двох різних груп вовків, які мешкали на значній відстані одна від одної, однак ця теорія поступово втрачає актуальність.
Дискусії щодо механізму одомашнення вовків тривають і сьогодні. Одна з гіпотез припускає, що люди свідомо відбирали менш агресивних вовчат для полювання. За іншою версією, вовки самостійно наближалися до людських поселень у пошуках їжі, і саме менш полохливі особини виживали та передавали нащадкам здатність співіснувати з людиною.
Професор еволюційної геноміки Оксфордського університету Грегер Ларсон вважає, що партнерство людини й вовка виникло випадково, коли обидві сторони усвідомили взаємну вигоду. Для людей співіснування з вовками стало своєрідною системою попередження про небезпеку, а для вовків — можливістю отримувати їжу без значних зусиль.
Зміна ролі собак у суспільстві
З плином часу люди почали цілеспрямовано розводити собак для виконання конкретних завдань: полювання, охорони території, випасу худоби. У сучасному світі чотирилапі друзі виконують не тільки робочі функції (наприклад, пошук вибухівки чи порятунок людей), а й залишаються незамінними домашніми улюбленцями. Величезне різноманіття порід — це результат людського впливу на природний добір: собаки мають найширший діапазон розмірів серед усіх ссавців — від крихітних чихуахуа до велетенських ньюфаундлендів.
Поступово собаки перетворилися із помічників людини на повноправних членів сім’ї. Так, результати досліджень написів на тваринних кладовищах Великої Британії свідчать, що з середини XX століття все більше власників вважають своїх собак членами родини.
“Нейробіолог Грегорі Бернс довів за допомогою фМРТ, що мозок собак активно реагує на запах знайомої людини, а очікування позитивних емоцій пов’язане саме з людською присутністю. Це означає, що собаки формують справжній емоційний зв’язок із людьми”.
Дослідження також пояснюють, чому собаки здаються такими «милими». У щенят пік привабливості припадає на вік, коли вони найбільш беззахисні, що підвищує шанси бути прийнятими людьми. У 2019 році було доведено, що у собак розвинулися спеціальні м’язи навколо очей, які дозволяють робити вираз «щенячі очі» — це викликає сильну емпатію у людей.
Дослідники вважають, що любов до собак — це не випадковість, а результат тривалого процесу співеволюції та глибокої взаємної залежності між людиною і твариною. Ймовірно, це почуття є абсолютно взаємним.
