Вчені спростували міф про емоційну різницю між статями
Уявлення про те, що жінки за своєю природою більш емпатійні, а чоловіки — менш чутливі, не має однозначного підтвердження у наукових дослідженнях. Сучасні дані вказують, що здатність розуміти й відчувати емоції інших формується під впливом як біологічних, так і соціальних чинників, і відмінності між статями не є універсальними та постійними.
Про це розповідає NewsWeek
Що таке емпатія і які фактори на неї впливають
Емпатію зазвичай поділяють на когнітивну — здатність усвідомлювати думки й наміри іншого, та афективну — емоційне співпереживання. Хоча в середніх показниках у тестах жінки інколи демонструють вищі результати, це не відображає загальносвітової закономірності: у різних країнах розриви бувають мінімальними або зовсім відсутніми, а індивідуальні відмінності в межах однієї статі значно перевищують різницю між статями.
Частина дослідників вказує на біологічні механізми: наприклад, роботи початку 2000-х років пов’язують рівень тестостерону під час внутрішньоутробного розвитку з подальшими показниками емпатії, і в окремих випадках цей фактор виявлявся важливішим за біологічну стать. Натомість інші науковці підкреслюють, що такі біологічні впливи не дають повної відповіді й не пояснюють усієї варіативності людської поведінки.
Генетика, середовище та скепсис щодо «жіночого» й «чоловічого» мозку
Генетичні дослідження показують: гени мають певний вплив на емпатію, але він обмежений. Велике дослідження з понад 46 тисяч учасників 2018 року засвідчило, що хоча генетика відіграє роль, жодна з виявлених генетичних варіацій не була пов’язана зі статтю. За словами одного з авторів дослідження, лише близько 10% відмінностей у показниках емпатії пояснюються генетичними факторами, решта залежить від середовища та виховання.
Критики гіпотези про «жіночий» і «чоловічий» мозок наголошують, що мозок людини не підлягає жорсткому поділу за статтю. У міжнародних дослідженнях жінки проявляли більшу емпатію лише в частині країн, а метааналіз 2025 року не виявив статевих відмінностей у реакціях немовлят на обличчя чи плач, що підкреслює значну роль раннього досвіду та соціалізації.
Соціальні очікування значно формують емоційні навички: дівчаток із раннього віку частіше заохочують до вираження турботи й емоцій, тоді як хлопчиків схиляють до практичності й стриманості. Такі культурні установки впливають на те, які навички розвиваються й як вони проявляються у дорослому житті. Крім того, рівень соціальної влади та положення в ієрархії можуть змінювати здатність правильно розпізнавати емоції інших людей.
Нейропсихологи зазначають: емпатія — це насамперед навичка, яку можна тренувати й розвивати протягом життя. Експерименти свідчать, що за наявності мотивації, навчання чи відповідної винагороди чоловіки можуть демонструвати рівні з жінками показники емпатії, що ще раз свідчить про значення тренувань і контексту.
Стереотипи про емоційну «придатність» статей мають реальні наслідки. Вони впливають на кар’єрні можливості, ставлення до лідерства й психічне здоров’я: чоловіки рідше звертаються по допомогу, що корелює з підвищеним ризиком суїцидальних реакцій, а жінок іноді вважають менш придатними для керівних ролей через очікування щодо домінування.
У підсумку сучасні дослідження радять уникати спрощених узагальнень і звертати увагу на розвиток емпатичних навичок у всіх людей незалежно від статі, оскільки це корисно для міжособистісних стосунків, професійної діяльності та психічного здоров’я дітей і дорослих.
