Як Мелітопольщина змінилася за три роки російської окупації

Мелітопольський район Запорізької області вже понад три роки перебуває під російською окупацією, що докорінно змінило життя його жителів та розвиток регіону. Директор Центру стратегічного розвитку територій Андрій Орлов, який нині очолює Приазовську селищну військову адміністрацію, розповів про ключові зміни в районі, виклики для України після повернення контролю та перспективи відновлення.

Про це розповідає NewsWeek

Як змінилося життя у Мелітопольському районі після окупації

До початку повномасштабного вторгнення мешканці Мелітополя та навколишніх сіл відзначали високий рівень безпеки та комфорту життя, що підтверджували результати соціологічного опитування, проведеного у 2021 році. За словами Андрія Орлова, понад 52% опитаних вважали регіон абсолютно безпечним, хоча частина населення вже усвідомлювала певні ризики через наближення лінії конфлікту. Місцеві жителі також наголошували на необхідності покращення інфраструктури, водопостачання, якості адміністративних послуг, освіти та медицини. Основною метою розвитку було забезпечення економічного та туристичного потенціалу, створення нових робочих місць, щоб люди не виїжджали з регіону.

“Люди дійсно називали регіон комфортним”

Після окупації всі сфери життя, які українська влада активно розвивала, почали занепадати. Зросли утиски місцевого населення з боку російських силових структур, які проводять рейди, перевірки та дискримінаційні заходи щодо мешканців.

Мелітополь вважається ключовим логістичним центром півдня України, через який проходить дорога до Криму. Для окупантів місто має особливе стратегічне значення, через що в регіоні присутні численні підрозділи фсб, військові та представники козацтва. Відбувається боротьба за владу між різними групами, а Мелітополь наповнився кримінальними елементами, які прибули з росії.

Занепад економіки та соціальної сфери

До війни місцева влада робила ставку на розвиток аграрного сектору, внутрішнього ринку та створення нових робочих місць. Зараз ці процеси практично зупинені. Орлов зазначає, що з понад 200 агропідприємств району працюють менше 50, переважно на застарілій техніці, оскільки сучасне обладнання було вивезено окупантами на Кавказ та до росії. Через руйнування Каховської ГЕС та проблеми з водопостачанням аграрії змушені вирощувати менш вибагливі культури, повертаючись до радянських сортів.

Особливо болісною для регіону стала вирубка історичних черешневих садів, які були своєрідним брендом Мелітопольщини. Окупанти знищують сади, щоб висаджувати сорти, популярні за радянських часів, не переймаючись відновленням унікальної спадщини.

Окупаційна влада декларує плани збільшити населення до 500 тисяч осіб до 2026 року, однак у реальності це досягається за рахунок розміщення військових підрозділів та силовиків, а не шляхом розвитку інфраструктури чи залучення нових мешканців. Місцева молодь, яку до війни намагалися утримати в регіоні за допомогою сучасної спортивної та освітньої інфраструктури, наразі позбавлена таких можливостей.

Туристична галузь також занепала. Попри намагання окупантів створити ілюзію розвитку туризму — примусово видаючи путівки жителям росії в Кирилівку чи Приморськ, — реального потоку відпочивальників не спостерігається через постійні бойові дії. Окупаційна влада використовує захоплені підприємства для створення штучної картинки так званого відновлення.

Освіта, ідеологія та майбутні виклики після деокупації

Система освіти на окупованих територіях повністю підпорядкована російській ідеології. Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького релокувався на підконтрольну Україні територію, а в його будівлі функціонує об’єднаний навчальний заклад під контролем окупантів. Багато фахівців виїхали, а ті, хто залишилися та співпрацюють з окупаційною владою, розцінюються як колаборанти.

На думку Андрія Орлова, чим довше триватиме окупація, тим складніше буде відновити життя після деокупації. Очікується, що на звільнених територіях залишиться нове населення зі зміненою свідомістю, яке тривалий час перебувало під впливом російської пропаганди. Існує ризик виникнення серйозних соціальних та безпекових проблем, зокрема через високу концентрацію кримінальних елементів та маргінальних прошарків.

Відновлення регіону вимагатиме залучення нової «армії відновлення» — фахівців, освітян, інженерів, комунальників, які готові працювати у складних умовах. Важливим стане також подолання соціально-психологічних наслідків окупації, зокрема відновлення довіри між різними групами населення.

“Багато людей вірять у повернення України”

Нині релокована Приазовська громада працює у Запоріжжі та підтримує згуртованість і ідентичність своїх мешканців, попри постійні загрози з боку російської федерації. Більшість людей сподівається на деокупацію та повернення до рідних домівок.

• Російське повномасштабне вторгнення в Україну триває від 24 лютого 2022 року.
• У вересні 2022 року москва оголосила про анексію чотирьох українських областей, що було засуджено Україною та міжнародною спільнотою.
• росія заперечує ведення загарбницької війни проти України та відмовляється визнавати злочини проти цивільного населення.