Гарантії безпеки для України вигідні також і іншим країнам – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
Президент України Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак підписали двосторонню безпекову угоду між двома країнами. Безпекові зобов’язання Великої Британії за цим документом діятимуть до вступу України в НАТО. Однак у разі вступу України в НАТО до закінчення терміну дія безпекових зобов’язань завершиться і буде інкорпорована в систему НАТО. Безпекова угода з Британією це потужний крок до перемоги України, і не єдиний: очікується укладання подібних угод із іншими країнами в найближчому майбутньому. І це може бути декілька десятків країн. Найбільше уваги згадана угода приділяє обороні та безпеці. Згадані конкретні суми, зокрема 2,5 мільярди фунтів, які Велика Британія виділяє на підтримку України від 2022 року, і є зобов’язання, щоб ці суми відповідали потребам України в наступні роки дії угоди. Окремо згадані питання морської безпеки та оборонного співробітництва. Адже Великобританія очолює морську коаліцію в наданні Україні допомоги для розвитку військового флоту та захисту торговельних суден. Також в угоді згадана співпраця у випадку повторного повномасштабного нападу РФ.
Треба нагадати, що країни “Групи великої сімки” на саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023 р. погодили рамковий документ щодо “гарантій безпеки” для України, згідно з яким передбачалося, що конкретні двосторонні договори з державами, які погодяться надати безпекові зобов’язання Києву, передбачається підписати пізніше. Цей договір став першим у сфері безпекових угод на виконання згаданих домовленостей. Підписання безпекової угоди зі Сполученим Королівством — суттєвий крок до досягнення безпекових гарантій з боку партнерів, проте, не єдиний. Готуються подібні угоди і з іншими країнамий, зокрема, США.
Гарантії безпеки для України вигідні також і іншим країнам: найочевиднішою перевагою є ослаблення Росії та встановлення справедливого миру в Україні, що дозволить уникнути безпекових ризиків для країн Східної та Центральної Європи. Окрім цього, є і економічні вигоди, адже тісна оборонна співпраця України та партнерів дозволить розширити виробництво зброї, що сприятливо вплине на економічний клімат континенту. Отже, спроби Москви перешкодити підтримці України з боку міжнародних партнерів провалюються, що й доводить продовження консолідації Заходу у питанні протистояння збройній агресії РФ. Тому не є дивними намагання кремлівського диктатора обманути міжнародне співтовариство начебто бажанням розпочати мирні переговори. При цьому Україна найбільше з усіх країн прагне миру на своїй землі. Київ не починав цієї війни і не давав приводів для нападу на себе. На межі 2021/22 років Україна, спільно з партнерами, докладали максимум зусиль, щоб запобігти ескалації російської агресії.
Однак Путін не дослухався і таки розпочав повномасштабну війну, дестабілізувавши не лише регіон, але й цілий світ. Росія не налаштована на відновлення миру. Путін пропонує укладати мир не на принципах діючого міжнародного права, принципів діяльності ООН та ОБСЄ, а на поняттях, які існували на початку та середині 90-хї років минулого століття у бандитському Петербурзі. Саме тоді Володимир Путін, Дмитро Медведєв та інші представники кремлівського істеблішменту, яких глава Кремля притягнув до Москви для формування «пітерської вовчої зграї», що тероризує Росію вже майже чверть століття, заробляли свої перші мільйони. Тобто в часи бандитського Петербургу Путін, Медведєв, Бортніков діяли в той же спосіб, що і Пригожин, який відкрив у місті мережу ресторанів на кошти кримінальних злочинців. Головний принцип бандитського Петербургу, хто сильніший, той і правий.
Саме цей принцип глава кремля вирішив застосовувати у відносинах з Україною та іншими сусідніми країнами, нахабно заявляючи, що міжнародне право треба «удосконалювати», тобто бандитськими уявами про життя. Путінську демагогію підтримали угорський та словацький прем’єр-міністри, міністр оборони Італії, заявляючи про важливість досягнення миру, не уточнюючи, що Путін пропонує бандитські методи проведення переговорів. Таким чином, хто підтримує колишнього бандита, а тепер президента РФ, фактично сам стає бандитом. Про це мають знати угорське, словацьке та італійське суспільства. А фейки Кремля, що начебто Київ відмовився від мирних переговорів наприкінці березня 2022 р. це тільки намагання обілити свою загарбницьку політику щодо України.
Спробу мирних переговорів у Стамбулі зруйнували не британський прем’єр, а масові воєнні злочини РФ у Бучі та Ірпені. Продовжуючи збройний терор проти України, путінська армія і сьогодні руйнує можливості для встановлення діалогу. Путін проігнорував застереження України про неможливість переговорів з ним у разі спроби анексії української території. Кремль і надалі прагне знищити Україну, Москва не готова говорити ні про що, окрім капітуляції Києва. Тому варіанту “миру” з путінським режимом на сьогодні наразі немає.
Наявні у інформаційному просторі псевдо заяви про начебто готовність РФ до переговорів – ніщо інше, як підлість та хитрість Кремля. Мета його стратегії – послабити підтримку України, посіяти сумніви та суперечності між союзниками Києва, виграти час для підготовки нової ескалації. Треба нагадати, що в ході кривавої Другої світової війни у січні 1943 року союзники по Антигітлерівській коаліції домовилися про принцип безумовної капітуляції Німеччини, який означав відмову від компромісу зі Zлом. Нині умови війни диктують схожу логіку: російського агресора можливо лише перемогти, а не домовитися з ним.
