Росія не спить, прагнучи знайти собі союзників – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
Вбивство автоматними чергами захопленого в полон беззбройного бійця, який на вимоги російських нападників зняти шеврони ЗСУ відповів «Слава Україні», стало хітом здичавілих прокремлівських соцмереж, де всі раділи й сміялися, що впертого українця так покарали. Чому вбивці українського полоненого знімали це все на камеру і виставляли російським користувачам соцмереж як геройський вчинок, можна лише здогадуватися, але вся Україна та цивілізований світ жахнулися цій події. Навіть ведення війни має свої правила. Про це говорять міжнародні Женевські конвенції. Але таке цинічне вбивство лише свідчить про те, що російсько-окупаційна армія прийшла в Україну з одним лише завданням – фізичного знищення усіх, хто протистоїть вторгненню Москви. Наш герой, який, здається, залишився один без живих товаришів і боєприпасів, спокійно сприйняв російські смертельні постріли, без остраху і будь-яких побоювань, бо він на своїй землі, яку він усіма силами боронив від приходу російського Zла.
Таких убитих українських воїнів-полонених, очевидно, було і більше, але не всіх окупанти знімали на відео і виставляли на огляд російському суспільству, яке за останні двадцять років все більше втрачає звичні людські риси і перетворюється на неандертальську орду примітивних шовіністів, ненависних до всього, що дихає духом свободи, честі та захисту власної долі. Можливо, ця неандертальська орда ще має якийсь інтелектуальний потенціал, але кремлівська пропаганда останні два десятиліття вселяла в голови росіян лише мерзенні інстинкти та бажання, що схожі із потребами тваринного світу, найрозвиненішими із яких можна вважати сучасних неандертальців – так як вони все-таки наполовину люди. Зовні вони схожі на homo sapiens, але всередині це справжні Zвірі.
Після відрізання геніталій живому українському військовополоненому, разом із показом всього цього жахливого дійства на камеру, ми бачимо й інші звірячі дії «російських визволителів», які, очевидно, прийшли звільнити український народ виключно від усього людського, щоб вселити в голови наших громадян ментальне Zло у вигляді «русского мира». Отже, ця війна має не лише цивілізаційний чи екзистенціальний характер, тобто чи збережеться український народ як політична нація чи ні, а й як виклик усьому людству з точки зору прагнення московської орди підкорити собі вільнолюбну більшість homo sapiens. Якщо ці ідеї Кремля хочуть підтримати Китай чи ще хтось, нехай говорять про це відкрито, а не ховаються за якимись формулюваннями досягнення миру без визначення, хто є агресором і скоює дикі злочини на чужій території. У разі бажання Пекіну бути нейтральним у смертельній боротьбі людини і Zвіра, нехай так і буде. Але все це означає, що ця країна протиставляє себе людству з точки зору цивілізаційного вибору. Той, хто нейтральний стає сам напівлюдиною, яку науково класифікують як неандертальцем. Просто сучасний неандерталець мутував – зовні він схожий на справжню людину, проте поводиться нелюдськи.
Людство створило коаліцію для боротьби з кремлівськими неандертальцями, але Росія також не спить, прагнучи знайти собі союзників у середині людської цивілізації, схожих на себе за Zвірячою природою. Декого з них уже знайшла Москва, дехто сам, не ховаючись, побіг в обійми кремлівської орди. Деякі навіть запевняють, що залишаються homo sapiens, але вважають за потрібне зрозуміти позицію наполовину людей, все-таки досягнення миру є формою гуманності. При цьому вони забувають ставши історичним вислів, що «майже неможливо домовитися про мир з тими, хто прийшов тебе вбивати». Це слова колишньої ізраїльської прем’єрки Голди Меєр, яка виросла в Бессарабському кварталі центра Києва.
Свій вихід із СНД Молдова почала з припинення фінансування телеканалу Співдружності “Мир”, який не дотримується концепції незалежного та об’єктивного мовлення. Закрито місцеве представництво цього телеканалу, а також два російські портали. Таким чином, Кишинів нарешті почав боротися з російською пропагандою на своїй території, зрозумівши, що Кремль через слухняні собі ЗМІ сіє ненависть до молдовської державності, національних символів і цінностей. За таку позицію Кишиніву Москва ввела торгові обмеження на молдавський експорт до РФ. Це був болючий економічний удар, але Молдові вдалося переорієнтувати виробництво, призначене для російського споживача, і перенаправити його в країни ЄС. Це спрацювало і окупилося. Нині країни ЄС посідають перше місце у зовнішньоторговельному балансі країни. Водночас в інформаційному просторі держави було рішуче припинено пропаганду «русского мира» та рашизму як сучасної форми російського фашизму. Жахливою є поведінка російських фашистів в Україні, коли під час тимчасової окупації українських територій широко практикувались зґвалтування жінок, дітей і старих, катування невинних людей, масові вбивства мирного населення. Російське політичне керівництво давало цинічні накази обстрілювати ракетами в абсолютній більшості не військові, а українські цивільні енергетичні об’єкти, що є військовим злочином. При цьому неодноразово російські ракети провокативно пролітали над молдовською територією, а кілька з них навіть впали неподалік від кордону з Україною.
Зараз офіційний Кишинів має прийняти вирішальне рішення, чи готовий він чинити твердий опір російському гібридному вторгненню в країну, чи ні. У планах Кремля окупація Молдови стояла під номером один у разі поразки української армії. Зараз склалася така ситуація: або ти в таборі боротьби з російською агресією проти європейської цивілізації, або ти стаєш жертвою вторгнення Москви з наслідками, які дуже відомі у випадку нападу на Україну. Таким чином, слова «Свобода або смерть» стають не лише закликом до рішучого відстоювання національних інтересів, а життєвим девізом нинішнього політичного керівництва та проєвропейських громадян Молдови.
