Росія стає абсолютним ізгоєм: навіть недавні союзники відвертаються від цієї країни – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
Катування та знущання – це звична практика для Росії. Російські військовослужбовці широко та систематично застосовували тортури у районах, які тривалий час перебували під російською окупацією. Такі висновки містяться у доповіді Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини. У деяких випадках тортури застосовувалися російськими військовими з такою жорстокістю, що призводили до смерті жертви. За свідченням голови комісії Еріка Месе, переважно жертвами тортур були особи, звинувачені в інформуванні на користь українських збройних сил: «Комісія встановила, що тортури в основному застосовувалися в різних місцях тримання під вартою, контрольованих російською владою, які були переважно спрямовані на отримання інформації від жертв». У Херсонській області комісія також виявила факти сексуального насильства російськими військовослужбовцями щодо жінок віком від 19 до 83 років, нерідко разом із погрозами чи скоєнням інших злочинів. Членів сім’ї тримали у сусідніх кімнатах і змушували слухати те, що відбувається. Комісією окремо було порушено питання про «руйнівні наслідки» війни для дітей і зазначалося, що експерти продовжують розслідувати випадки вивезення до РФ з України неповнолітніх осіб. Однак через відсутність достатньої ясності та прозорості щодо повного масштабу, обставин та категорій переданих дітей процес їх повернення на батьківщину може бути ускладненим, наголошується у доповіді. Автори доповіді занепокоєні твердженнями про геноцид в Україні, що підтверджується певною риторикою, що передається російськими державними та іншими засобами масової інформації та яка підбурює геноцид. Комісія продовжує свою роботу з розслідування наведених фактів.
Росіяни в небезпеці тепер і в себе в країні: спеціальна військова операція (СВО), демографічна криза та падіння народжуваності ведуть до вимирання нації, а приїжджі мігранти користуються цим. Бізнес-омбудсмен РФ Борис Тітов звернувся до Володимира Путіна, запропонувавши спростити механізм трудової міграції. Кількість тяжких злочинів за участю мігрантів зросла на третину. СВО, що триває понад півтора роки, зумовила дефіцит робочої сили, який влада намагається скоротити за рахунок масового залучення мігрантів. З січня по липень 2023 року, порівняно з аналогічним періодом минулого року, збільшилася кількість скоєних мігрантами тяжких та особливо тяжких злочинів на 32% – з 8,5 до майже 11 тисяч. У переважній кількості злочинів, жертвами стають саме російські жінки, чоловіки та діти. Влада нічого не робить із проблемою, а лише посилює її: кількість злочинів зростатиме, оскільки збільшується кількість мігрантів. Велика кількість приїжджих призводить до того, що створюються цілі національні квартали, які не підпорядковуються правоохоронним органам, а представники діаспори домовляються з владою, щоб уникати чи пом’якшувати покарання тим, хто вчинив злочин. Влада обрала дешеву робочу силу, а не безпеку власного населення.
При цьому Росія стає абсолютним ізгоєм: навіть недавні союзники відвертаються від цієї країни. СВО в Україні призвела до повної міжнародної ізоляції Росії, що стрімко посилюється останнім часом. Що довше триває СВО, то більше «надійних» союзників відвертаються від Росії. Азія слідом за Заходом розпочала економічну війну проти Росії: президент Казахстану оголосив про готовність приєднатися до антиросійських санкцій. Відносини ускладнюються і з найголовнішим союзником – Китаєм: Москва готова зупинити постачання електроенергії до Китаю, якщо Пекін не погодиться підвищити ціну купівлі на величину експортного мита.
Старший лейтенант авіаційної ескадрильї Росгвардії Гавриченко, перебуваючи на відпочинку в ОАЕ, попросив про захист у посольства США та заявив про небажання воювати проти України. Російські військовослужбовці усвідомлюють, що беруть участь у несправедливій війні та виконують злочинні накази. Кожна людина може самостійно обирати – продовжувати служити Zлу чи перейти на бік добра. Аргументація “я лише виконував накази” не є виправданням для воєнних злочинів. Приклад капітана Максима Кузьмінова, який перегнав вертоліт Мі-8 в Україну, засвідчує, що можливість зробити правильний вибір є. Треба лише ним скористатися. Відмова від участі у війні з Україною – не зрада і не боягузтво, а вчинок, який буде позитивно оцінений співвітчизниками після краху тоталітарного режиму в РФ. Україна і Захід готові та спроможні захистити російських військовослужбовців від помсти диктаторського режиму, надати матеріальну допомогу і гідні умови життя.
