Ярослав Годунок – из грязи в грязь
В жизни всегда есть место современным Остапам Бендерам, судьба которых неизбежно полна интриг, авантюр, а вместе с тем, и мучительных падений с вершины собственного Олимпа амбиций. Примером сегодняшнего дня является человек, который достиг наивысшего пика подобных вершин, однако до сих пор занимает должность секретаря Бориспольского городского совета и мечтает о мэрском кресле. Недавно одиозный депутат Ярослав Годунок удивил социальные сообщества, как своим новым амплуа в качестве видеоблогера-критика, так и попытками откреститься от темных событий в своей биографии, именно поэтому их следует вспомнить (укр.).
Пригод на долю Ярослава випало надміру, тому його кримінальне та наркотичне минуле варто згадати виключно як неоспірну догму та характеристику його особистості в розрізі його наступних політичних перевтілень.
У липні 2000 року Годунок Ярослав Миколайович, на той час ще обіймавший посаду водія в спецпідрозділі «Беркут», був заарештований Ленінградським РУВС м. Києва за скоєння розбою (ч.3 ст.142 КК України). 16 травня 2002 року суддею Святошинського районного суду м. Києва Бабичем Н.Д. відповідно до розглянутих матеріалів кримінальної справи № 06-15390 на підставі ст.130 (порушення недоторканості житла громадян), ч.2 ст.166 (перевищення влади або посадового становища), ч.3 ст.142 («розбій») та ст.44 (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом) КК України (в редакції КК України 1961 року) Годунок був засуджений на 5 років позбавлення волі та позбавлений права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, та керуючись ст.75, 76 КК України (редакція КК України 2001 року) був звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 3 роки. Підсудний Годунок у скоєнні злочину передбаченого ст.142 КК України («розбій») не визнавав своєї вини, що розцінювалось суддею та прокурором як намагання уникнути відповідальності за вчинені злочини (відповідно до кримінальної справи т.№1 стор.89). Незважаючи на визнання Годунком частково своєї вини у скоєнні декількох злочинів, його вина в інкримінованих злочинах повністю підтверджена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами (архівні матеріали справи в 3-х томах).
29 лютого 2008 року прокуратурою м. Києва стосовно Годунка Я.М. порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України («незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з метою збуту»).
1 березня 2008 року о 15.00 Годунка було звільнено з під варти на підставі грошової застави у розмірі 13 тис. грн. за безпосередньої участі адвокатів та депутатів Бориспільської міської ради. Відповідно до вироку суду, Годунок був засуджений до 3 років умовного позбавлення волі, проте факт вживання кокаїну та амфітамінів жодним чином не вплинув на його політичну долю.
У своєму сюжеті «Українські сенсації» вперше задались питанням: «чому?» та спробували провести паралель між даними випадками.
Щоправда, в сюжеті дещо викривлено згадується спецпідрозділ «ОМОН», який ще в 1992 році був переформатований в сумнозвісний «Беркут», проте суті та специфіки роботи його працівників це аж ніяк не змінює.
Після візиту журналістів до адреси, де колишнім співробітником «Беркуту» Ярославом Годунком здійснювався розбійний напад, виявилось, що в ній займались збутом наркотиків. Звільнений з органів за декілька днів до того випадку Годунок із своїми колегами, вірогідно, кришував «точку» під час служби і, так би мовити, на останок завітав по данину.
Годунок зовсім не з тих унікумів, яким вистачає сили волі та мужності відмовитись від вжитку наркотичних речовин, тому як наркотично залежна людина спокійно почуває себе у чиновницькому кріслі, – питання досить тривіальне. Справа в тому, що Ярослав Миколайович окрім того, що зберіг пристрасть до амфітамінів та коксу, продовжив та плідно розвинув власні контакти з кримінальним світом, а саме І.Левітасом (у 1991-2000 роках член ОЗУ під керівництвом кримінального авторитета Б.Савлохова), А.Мазуром (має тісні контакти серед керівників осередку «Дарницькі рекетири», які охороняли Володимирський ринок у м. Києві, а наразі займаються здирництвом з Бориспільських підприємців, «працює» з братами Олександром та Сергієм Ілюхіними, котрі входили в злочинне угрупування Віталія Вознюка), В.Кондратенком (депутат Бориспільської міської ради, займається скупівлею-продажем землі в Бориспільському районі, має тісні зв’язки з колишнім губернатором Київської області А.Засухою) і це далеко не повний перелік його колег по цеху. Ще у січні 2008 року, брат екс-міністра внутрішніх справ України Ю.Луценка, С.Луценко залучив Годунка разом з приватним підприємцем І.Левітасом до реалізації власних бізнес задумів щодо пошуку земельної ділянки площею до 5 гектарів в Бориспільському районі Київської області представникам російської сталепрокатної кампанії «Метал-інвест» для будівництва металобази. Ця сталепрокатна кампанія активно працює на території Російської Федерації (співпрацює з 7 металургійними заводами) під безпосереднім кураторством колишнього віце-прем’єр-міністра РФ О.Сосковця. Розміщення металобази поблизу столиці зумовлено масштабною монолітною забудовою Київського регіону (будівництво багатоповерхівок) з використанням металу (провнастил, металоцерепиця, арматура та інше), який наразі залізничними шляхами завозиться з східних регіонів України, що призводить до значних фінансових втрат вітчизняних будівельних компаній.
У своєму власному кафе «Ситий кум» (м. Бориспіль, вул. Момота, буд. 42) Годунок не раз був помічений у компанії з місцевими депутатами Бориспільської міської ради, власниками ряду будівельних компаній Шалімовим В.І. та Шалімовим І.В., за лобіювання комерційних інтересів яких Ярослав Миколайович отримав у власність однокімнатну квартиру по вул. Шевченка, буд. 165-а, кв. 110 та трикімнатний таунхаус по вул. Польовій, буд. 1/1 «Borispol Villaqe».
Частувався в «Ситому кумі» і заступник керівника ВГО «Автоевросила» О.Чернявський, який на партнерських засадах з Годунком використовує свою ГО для тиску на бізнес та представників місцевої влади, а також заради власного піару та підвищення електоральної підтримки.
Серед заснованих Годуноком компаній заслуговують уваги Київська обласна організація «Спілка власників землі» (Київська область, м. Вишенве, вул. Жовтнева, 27) та благодійна організація «Комітет боротьби з соціальним злом та підвищенням якості» (заснована спільно з активістом «Громадського суду України», Я.Місяцем, який працює під керівництвом відомого рейдера і олігарха В.Гриба) через які Ярослав Миколайович відмиває колегам платню за займану посаду. А от такі фірмочки як ТОВ «УМК», ТОВ «Будінвестхолдінг», ТОВ «Інвестиційна компанія «Земля-енергія» (м.Київ, площа Святошинська, 1, керівник Благовещенський Олексій В’ячеславович, перебував у тісних зв’язках з кримінальним авторитетом на прізвисько «Прищ»), «Рекреатив К» на чолі з Кондратенком В.І та Благовещенським О.В. працюють у тісній зв’язці з Годунком та надають фінансову підтримку для проведення акцій протесту з метою зниження цінової вартості земель на конфліктних територіях Київщини з подальшою їх скупівлею та перепродажем за ринковою ціною і отримання надприбутків.
Слід віддати належне шановному пану Бендеру, адже попри скандальну історію з паном Президентом, коли, здавалось би, увага громадськості, а з рештою і правоохоронних органів, повинна бути прикована до бандитського минулого і сьогодення бориспільського «чинуши», Ярослав Миколайович був випертий головнокомандувачем тільки із зали засідань, а не із схем, незаконного бізнесу та м’якого крісла міськради.
Самим Годунком дана ситуація, вірогідно, була сприйнята більше як привід для самопіару, адже всього місяць по тому він вкотре потрапив в черговий скандал із побиттям активіста І.Петровскіса. За даним фактом зареєстровано кримінальне провадження №12019110100001443 від 30.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.296 КК України. На даний час, Ярославу Годунку оголошено підозру а матеріали скеровано на розгляд до Бориспільського міськрайонного суду (суддя Вознюк С.М.).
В який ще бруд наважиться влізти секретар Бориспільської міської ради щоб підтримати свій авторитет серед Бориспільської «братви» та наочно довести партнерам, що цинізм в Україні не карається.
