Чи може росія воювати вічно: оцінка сил, втрат і ресурсів
Риторика Кремля про нібито незламність і готовність «воювати вічно» дедалі частіше знаходить відгук навіть у політиків партнерських країн, що породжує сумніви щодо тривалості конфлікту. У центрі аналізу — реальні можливості росії продовжувати наступальні операції, масштаби її людських і матеріальних втрат, а також економічні й пропагандистські ресурси, які Москва мобілізує для підтримки своєї кампанії.
Про це розповідає NewsWeek
«Хто справді вірить, що Росія програє в Україні? Це казка, повна ілюзія», – вважає прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер. Таку думку він
Твердження про нібито невичерпні запаси й потенціал для тривалої війни відображаються у кількох взаємопов’язаних напрямах: темпах бойових дій, масштабах людських втрат, виробничих і логістичних можливостях, зовнішній допомозі, а також у здатності кремлівської пропаганди формувати наративи про неминучу перемогу. Аналіз показує: між заявами і реальною бойовою динамікою існує значний розрив.
Поле бою
На 1418-й день повномасштабного вторгнення (станом на середину січня) російські військові не змогли досягти прориву, який би забезпечив вирішальну перевагу. Після повернення ініціативи українській армії в 2024 році темпи просування рф у найзначущіших атаках оцінювалися в середньому від 15 до 70 метрів на добу — показник, що за масштабом поступається майже будь-якій великій наступальній кампанії минулого століття і більше нагадує позиційні бої з мінімальними переміщеннями лінії фронту.
Приклади ілюструють цю тенденцію: просування на Часів Яр з кінця лютого 2024 року до початку січня 2026 року в середньому становило близько 15 метрів на день — за майже два роки це лише близько 10 км, але місто досі не було повністю захоплене. На напрямку до Покровська в той самий період російські війська пройшли майже 50 км зі швидкістю близько 70 метрів на добу і зараз контролюють більшість населеного пункту, проте і там немає однозначної стабілізації контролю.
Аналітики зауважують, що підрахунок захоплених квадратних кілометрів — грубий показник: стратегічне значення різних ділянок фронту сильно відрізняється. Укреплені райони Донеччини, так званий фортифікаційний пояс (Костянтинівка—Дружківка—Краматорськ—Слов’янськ), мають набагато вищу вартість для просування, ніж відкриті степові ділянки на захід від Гуляйполя. Саме тому Кремль настійно вимагає поступок щодо всієї Донецької області — адже повномасштабне захоплення її військовим шляхом тягло б за собою величезні труднощі та втрати.
Ресурси, втрати та економічний тиск
Людські втрати росії є колосальними. За даними кількох аналітичних оцінок, лише в 2025 році втрати живої сили становили приблизно 415 тисяч, у середньому майже 35 тисяч осіб на місяць. Загальні втрати з лютого 2022 року — поранені, вбиті й зниклі безвісти — оцінюють приблизно у понад мільйон осіб: за різними підрахунками, це майже 1,2–1,3 мільйона, з яких від 275 до 325 тисяч — загиблі. Такі цифри перевищують втрати росії в будь-яких конфліктах після Другої світової.
Мобілізаційний резерв у країни значний на папері — за оцінками зовнішньої розвідки, він сягає близько 25 мільйонів осіб, але підготовлених фахівців значно менше (до 3 мільйонів). З початку повномасштабної агресії вже мобілізовано близько 1,3 мільйона, і сумарні втрати роблять подальший рекрутський потенціал менш дієвим. Кремль намагається компенсувати нестачу сил контрактниками, ув’язненими й іноземцями, але це також обходиться дорого і має обмежений ефект.
Фронтові проблеми доповнюються дефіцитом техніки та боєприпасів. Хоча у росії ще збереглися радянські запаси бронетехніки, вони не є безмежними, а інтенсивність і характер застосування броні значно зменшились — масові механізовані атаки колон залишилися переважно в минулому. На озброєнні рф частково відбивається допомога від союзників: КНДР постачає значні обсяги артилерійських снарядів (за оцінками, до 35–50% потреб у певні місяці), а Китай і Північна Корея сприяють відновленню і розширенню виробництва ракетних і ракетно-артилерійських компонентів. Водночас потреба у зовнішній допомозі лише підкреслює, що власних виробничих потужностей не вистачає.
Фінансування операцій і оборонної промисловості теж тисне на російську економіку. Міністр оборони назвав видатки, пов’язані зі «спеціальною операцією», на рівні 5,1% ВВП у 2025 році — це приблизно 11,1 трильйона рублів (близько 137 мільярдів доларів) за оцінками російських прогнозів. Бюджет на 2026 рік передбачав ще вищі витрати — близько 12,93 трильйона рублів (166 мільярдів доларів), майже 30% бюджету, що є рекордною часткою з часів СРСР.
Наслідки мілітаризації видно й у цивільній економіці: скорочуються доходи від нафтогазового сектору, під впливом санкцій і операцій «тіньового флоту» втрачаються ринки, а посилення податкового навантаження та підвищення ПДВ створюють додаткові ризики для малого бізнесу й реального сектору. Економічне зростання значно сповільнилося (за оцінками — близько 0,6% у 2025 році), а технологічне відставання зростає.
Паралельно Кремль активізує інформаційну кампанію: державні ЗМІ отримали суттєве збільшення фінансування, щоб просувати наратив про стійкість та неминучу перемогу. Аналітики підкреслюють, що поєднання військових заяв про успіхи й економічних меседжів має насамперед внутрішньополітичну мету — утримати підтримку еліт і населення. Водночас західні уряди і аналітичні центри вказують, що ці наративи часто не відповідають реальному стану справ на полі бою й у економіці.
Отже, чи може росія воювати «вічно»? На практиці це означає не тільки наявність людей і техніки, але й стійкість економіки, виробничих ліній, логістики та політичної умовності всередині країни. Нині факти вказують на те, що рф має значний потенціал для продовження кампанії довго, але цей потенціал далеко не безмежний, він дає поступову, але вразливу можливість продовжувати операції, часто ціною великих втрат. Тому ключовим завданням партнерів України залишається не допустити, щоб наративи про неминучу російську перемогу перетворилися на інструмент для ослаблення зовнішньої підтримки Києва — для цього важливі як військова допомога, так і протидія пропаганді й фінансовому забезпеченню війни.
Примітка: у матеріалі збережено пряму цитату з оригінального тексту у первісному вигляді
