Прибутки дають росії відчуття безкарності — Зеленський про тижневі удари і санкції

Президент України Володимир Зеленський повідомив про масштаби ударів, завданих по території країни протягом тижня, і пов’язав їх із зростанням доходів росії від експорту сирої нафти після послаблення санкцій.

Про це розповідає NewsWeek

«Прибутки дають Росії відчуття безкарності та можливості продовжувати війну. Тому тиск має продовжуватися, а санкції – працювати. Тіньовий флот Росії не повинен почуватися в безпеці у європейських водах чи будь-яких інших. Танкери, які працюють на бюджет війни, можна й потрібно зупиняти та блокувати, а не лише відпускати. Я дякую кожному лідеру, який приймає відповідні рішення. Саме це наближає достойний мир», – написав глава держави в соцмережах 22 березня.

Масштаби атак за тиждень

За даними, наведеними президентом, протягом одного тижня по Україні було випущено майже 1 550 ударних безпілотників, застосовано понад 1 260 керованих авіаційних бомб і дві ракети. Ці цифри ілюструють інтенсивність ударів по критичній інфраструктурі та населених пунктах у різних регіонах країни.

Російські збройні сили систематично використовують різні типи озброєння — ударні БпЛА, ракети, кореговані авіаційні бомби та реактивні системи залпового вогню — що спричиняє масштабні руйнування інфраструктури й загрози для цивільного населення.

Міжнародні рішення і їхні наслідки

У документі Міністерства фінансів США від 12 березня йдеться про тимчасову ліцензію, яка дозволяє країнам купувати певні російські нафтопродукти, що були завантажені на судна станом на 12 березня; ця дозволеність поширювалася до 11 квітня. Зеленський наголосив, що послаблення санкцій і такі рішення сприяють надходженню додаткових коштів до російського бюджету, які можуть фінансувати військові операції.

За словами української влади, необхідно посилювати тиск на механізми постачання палива, зокрема блокувати танкери, які, на її переконання, працюють на фінансування війни; допустимість таких дій на міжнародних маршрутах, на думку президента, зменшує ефективність санкцій.

Українські офіційні кола та міжнародні організації визначають ці атаки як воєнні злочини, підкреслюючи їхній цілеспрямований характер і спрямованість на цивільну інфраструктуру.

Обстріли систем життєзабезпечення — електромереж, тепло- й водопостачання, зв’язку, закладів охорони здоров’я — спрямовані на позбавлення людей необхідних умов для життя, що, за оцінками фахівців, може розглядатися як елемент більш широких злочинів проти людяності.

Ознаки можливих геноцидних дій

Правники, дослідники та правозахисники вказують на низку практик, які можуть свідчити про геноцидні дії під час широкомасштабної війни, серед яких:

• публічні заяви та оголошення намірів щодо знищення українців як етнічної чи національної групи;
• заклики до фізичного винищення або усунення українців як групи;
• цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та закладах охорони здоров’я з метою позбавити населення доступу до енергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги;
• переслідування та ліквідація осіб проукраїнської позиції на окупованих територіях;
• винищення носіїв культури та інтелігенції, знесення освітніх і культурних інституцій;
• примусова зміна навчальних програм і виховання на окупованих територіях із метою підміну ідентичності дітей;
• депортація дітей і насильницьке переміщення для зміни їхньої ідентичності;
• конфіскація, знищення або викрадення культурних артефактів і книг.

Нормативна база

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує країни-учасниці запобігати актам геноциду та карати за них у будь-який час. На сьогодні до Конвенції приєднано 149 держав. Документ визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку, та перераховує ключові ознаки таких дій: убивства членів групи, нанесення серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню і насильницьку передачу дітей, а також публічне підбурювання до цих дій.

Керівництво рф продовжує заперечувати навмисний характер ударів по цивільній інфраструктурі; водночас масштаб і цілеспрямованість атак залишаються предметом міжнародної критики та правової оцінки.

З огляду на вищезазначене, українська сторона наполягає на продовженні і посиленні санкційного тиску та націлюванні зусиль міжнародної спільноти на припинення механізмів, що дають можливість фінансувати військові дії.