Війна на території Росії: як нова стратегія може наблизити перемогу України?
Минулотижнева подвійна диверсія на залізниці БАМ в Сибіру стала однією з найрезультативніших акцій України в тилу ворога. Інформаційний ефект від удару по символічному об’єкту чи не вперше поєднався з великою моментальною економічною шкодою, повідомляє Київський Безпековий Форум, передає NW.
Обидві залізничні магістралі з Європи на Далекий Схід Росії – БАМ і Транссиб – були сумновідомі “заторами” із вантажних поїздів іще до нападу на Україну й “повороту” російської економіки до Китаю. Без сумніву, закриття БАМу на 1-2 дні завдало великих збитків, які можна порівняти зі збитками від атаки десятків безпілотників на Москву.
Що ж до інформаційного ефекту, то він дотягує до періодів минулого літа, коли іноземні підрозділи ГУР вторгалися до Бєлгородської та Брянської областей Росії, а Повітряні Сили збили 2 літаки й 2 гелікоптери ворога в небі Брянщини.
На думку експертів КБФ, асиметричні удари вглиб ворожого тилу мають бути одними з важливих елементів нової стратегії у війні, про необхідність якої вголос говорять влада й громадськість України.
Україна, з одного боку, вичерпала свою попередню “конвенційну” стратегію через відсутність переваги в повітрі. Агресор, з іншого боку, виявив готовність іти на будь-які людські та економічні втрати заради утримання окупованих районів. Кремль вирішив остаточно сконцентрувати свою економіку на війні проти України.
В такій ситуації асиметрична війна на російській території має такі переваги:
● Вона геостратегічно вигідна Україні. Агресор зацікавлений в концентрації війни на невеликій території України (“прострілюваній” його повітряними засобами ураження) з використанням свого надглибокого тилу для безпечного розташування авіабаз, складів, навчальних центрів.
● “Гібридне” контрвторгнення – чи не єдиний наразі доступний для України спосіб перехопити ініціативу. Гострий дефіцит повітряних засобів ураження українці можуть компенсувати можливостями для розвідки й диверсій проти військових об’єктів в Росії.
● “Вирвавшись” на малонаселені простори Росії, війська й спецслужби України зможуть нейтралізувати чисельну перевагу ворога й дезорганізувати його воєнну економіку. Експерти погоджуються, що Кремлю не вистачає людей навіть для прориву нинішнього фронту – не те що для антидиверсійної та протиповітряної оборони по всій території.
● Дії в глибині ворожої країни експлуатуватимуть характерні для Росії гіперцентралізацію економіки та регіональну й етноконфесійну нерівність. Більшість російських регіонів занадто “знекровлені” правлінням Путіна, щоби опиратися “гібридній війні”, організувати громадянський спротив Україні, відбудову зруйнованого тощо.
Звісно, війна на російській території має низку недоліків порівняно з попередньою (вичерпаною) стратегією України. Ці недоліки неважливі в сьогоднішньому становищі України, але їх варто згадати:
● Західні партнери, а також українське керівництво, інколи політкоректно, заявляють, що не підтримують “поширення” оборонної війни на російську територію. Це, втім, не заважає американським та східноєвропейським політикам щотижня хвалити Україну за знищення військового потенціалу Росії.
● Диверсійні та інші “гібридні” дії в тилу ворога вимагають тривалої, дороговартісної, ретельної розвідувальної та організаційно-кадрової підготовки – неспівмірної, скажімо, із тактичними діями на фронті на кшталт героїчного десанту в Кринках. Все ж ці “гібридні” зусилля істотно менші, ніж досягнення переваги України в повітрі чи прорив російського фронту на Запоріжжі.
● Кремль використовуватиме “гібридне” контрвторгнення України для виправдання війни в очах росіян. Однак цей чинник стане набагато менш значущим, коли Путін оголосить нову хвилю мобілізації, а пересічні росіяни більше відчують на собі вже розпочатий Москвою перерозподіл державних витрат із соціального захисту й медицини на війну.
