Як історичні міфи Путіна стали підґрунтям війни проти України – аналіз Тімоті Снайдера
У своїй аналітичній статті для Financial Times історик Тімоті Снайдер розкриває, як історичні міфи та особисті амбіції володимира путіна стали основою для розв’язання масштабної агресії проти України. Снайдер звертає увагу на нещодавню зустріч путіна та Дональда Трампа в Алясці, яка ще раз продемонструвала, що конфлікт не можна пояснити лише прагматичними мотивами – його коріння сягає міфологізованого минулого та спотвореної інтерпретації історії.
Про це розповідає NewsWeek
Міфи про «священне минуле» та їх політичне використання
Путін апелює до «Повісті минулих літ» – літопису, створеного київськими ченцями в середньовіччі, трактуючи його як пророцтво про «єдність» росії та України. У власних виступах і під час інтерв’ю путін подає історію данського вождя Рюрика як початок особливої священної місії росії, з якої випливає, що Україна має бути підконтрольною москві. При цьому путін наголошує на «братньому народі», якого начебто слід «звільнити» від ілюзії про власну самостійність.
Однак, як підкреслює Снайдер, «Повість минулих літ» описує лише появу скандинавів на сході Балтійського регіону у IX столітті, і Рюрик ніколи не мав стосунку ані до Києва, ані до заснування Київської Русі у сучасному її розумінні. Аналогічно, як історія Каролінгів не виправдовує вторгнення Франції в Бельгію, так і легенди про Рюрика не дають підстав для агресії проти України.
«Ченці використовували дуже далеке минуле, щоб підтримати теперішніх правителів, стверджуючи, що вони важливіші за своїх суперників у Балтійському регіоні. Вісімсот років потому Путін використовує їхній текст, „Повість“, для того ж самого, але на значно більший масштаб. Нібито це означає, що Москва мусить правити Києвом — хоча Москви навіть не існувало під час подій IX століття».
Політика постправди та глобальні наслідки
Снайдер проводить паралелі між політикою постправди путіна і стилем поведінки Дональда Трампа. Обидва лідери, на думку автора, маніпулюють історичними міфами та спотворюють реальність. Ця тенденція особливо проявилася під час російського вторгнення в Крим у 2014 році, коли інформаційна війна та використання соцмереж стали потужною зброєю для приховування російської агресії.
Снайдер зазначає, що саме завдяки гібридним методам впливу та підтримці з боку російських спецслужб у 2016 році Трамп отримав перевагу на виборах у США, а згодом адміністрація Трампа проявила слабкість у питанні підтримки України. Зауважується, що кремль і досі покладає великі надії на повернення Трампа до влади, розраховуючи на подальше ослаблення західної підтримки Києва.
У своїй статті Снайдер також згадує, що українські інтелектуали – Михайло Грушевський, Іван Франко, В’ячеслав Липинський, Леся Українка – у відповідь на імперські міфи розвивали власне бачення історії, спираючись на ідеї соціальної взаємодії та творчий підхід до спадщини минулого. Саме ренесанс гуманітарних наук в Україні протиставляє себе агресивній міфотворчості держави-агресора.
Підсумовуючи, Снайдер наголошує, що викривлене трактування історії та міфічне мислення путіна лежать в основі тоталітарної політики, яка прагне знищити саму можливість самоідентифікації українців. Автор підкреслює, що реальність мільйонів людей не може бути перекреслена через міфи та вигадки диктатора.
Зіткнення міфу та реальності, а також використання історичних легенд для виправдання сучасної війни, на думку Снайдера, лише поглиблюють трагедію й небезпеку, з якими зіткнулася Україна та весь світ.
