Як контроль США над нафтогазовою галуззю Венесуели впливає на світову політику та торгівлю
Можливий контроль США над нафтовою промисловістю Венесуели може суттєво змінити баланс сил не лише в енергетичному секторі, а й у глобальній політиці та торгівлі.
Про це розповідає NewsWeek
Стратегічна роль Венесуели та інтереси США
Венесуела має найбільші у світі запаси нафти, а її важка нафта цінна для спеціалізованих нафтопереробних заводів, зокрема на узбережжі Мексиканської затоки США. Президент США Дональд Трамп вже підкреслював здатність американських компаній швидко вивести цю нафту на світовий ринок. Однак поки що немає чіткої інформації, коли й у який спосіб це може статися.
Потенційне різке збільшення видобутку нафти у Венесуелі під американським контролем може суттєво вплинути на стосунки країни з ключовими партнерами колишнього режиму – росією, Іраном, Китаєм та Кубою.
Реакція росії, Ірану, Китаю та Куби на зміни у Венесуелі
У 2025 році через високу пропозицію на ринку ціна на нафту досягла найнижчого рівня з часів пандемії COVID-19, що стало серйозним викликом для москви. Усунення від влади Ніколаса Мадуро у Венесуелі ще більше ускладнило ситуацію для кремля.
«Якщо наші американські «партнери» отримають контроль над нафтовими родовищами у Венесуелі, – написав російський олігарх Олег Дерипаска, – вони контролюватимуть понад половину світових запасів. Ймовірно, вони планують, щоб наші ціни на нафту не піднімалися вище за 50 доларів за барель».
Політична аналітикиня Олександра Сітенко наголошує, що зростання впливу США на венесуельський видобуток нафти є явно небажаним для москви. Швидке зростання видобутку малоймовірне через багаторічне неефективне управління та міжнародні санкції, але навіть можливість розширення впливу Вашингтона підсилює його роль у формуванні світових енергетичних потоків і цін, що загрожує позиціям росії в ОПЕК+.
Венесуела втратила більшість західних нафтових компаній, окрім Chevron. Російські, іранські та китайські компанії залишаються важливими гравцями, однак США прагнуть витіснити їх із місцевого ринку. Додаткову напругу створюють заяви Трампа щодо блокади санкціонованих танкерів з Венесуели та дії США із захоплення таких суден, що підвищує ризики для так званого «тіньового флоту» росії.
Іран також відчуває тиск санкцій і блокади, особливо після захоплення американськими силами танкера з іранського «тіньового флоту» біля берегів Венесуели. Венесуела роками допомагала Ірану обходити обмеження, обмінюючи нафту на розріджувачі, зброю та золото. Останні санкції США торкнулися й цієї сфери, включивши у перелік постачання безпілотників та компонентів для балістичних ракет. На тлі внутрішніх криз та боргових зобов’язань перед Тегераном, майбутнє цих відносин залишається невизначеним.
Китай, ще один стратегічний партнер Венесуели, різко засудив силові дії США проти суверенної держави. Пекін був одним із найбільших покупців венесуельської нафти, а також інвестував у країну понад 18 мільярдів доларів з 2005 року. Проте, за словами аналітиків, навіть перенаправлення експорту нафти від Китаю до Сполучених Штатів не стане критичним для Пекіна, оскільки венесуельська сировина покриває лише 4–5% його імпорту. Водночас на порядку денному залишається питання погашення 10-мільярдного боргу Венесуели перед Китаєм, який частково сплачують нафтою.
Куба, значною мірою залежна від венесуельських енергопостачань на субсидованих умовах, є найбільш вразливою до можливих змін. За словами експертів, Венесуела нині постачає Кубі близько 35 тисяч барелів нафти на добу, що становить половину потреб острова. Посилення санкцій уже призвело до скорочення поставок і частих відключень електроенергії. Дональд Трамп лаконічно прокоментував ситуацію:
Куба у нокауті
Таким чином, ймовірне зростання контролю США над нафтогазовою промисловістю Венесуели може докорінно змінити розподіл впливу між глобальними гравцями, впливаючи на політичні та економічні інтереси росії, Ірану, Китаю та Куби.
