Як продукція Chevron потрапляє до виробника мастил росії в обхід санкцій

У сучасній бойовій техніці, яку використовує росія, критичною складовою є не лише двигуни й броня, а й технічні мастила з високотехнологічними присадками. Без цих компонентів двигуни винищувачів швидко вийшли б з ладу, лопаті гелікоптерів зазнали б перегріву, а балістичні системи не мали б надійної роботи.

Про це розповідає NewsWeek

Виробництво таких присадок вимагає складних хімічних технологій і доступу до імпортної сировини та обладнання. Саме через це російські підприємства, які постачають мастила для військової техніки, значною мірою залежать від зовнішніх постачань і складних міжнародних ланцюгів поставок.

Монопольний виробник у Тамбові

У місті Тамбов розташовані основні потужності групи компаній «Квалітет» — великого виробника мастильних матеріалів і фактично єдиного в країні виробника специфічних присадок, необхідних для бойової авіації, вертольотів та бронетехніки.

Фірма володіє власним брендом олив і постачає присадки великим російським нафтовим компаніям. Відтоді, як західні конкуренти залишили російський ринок після 2022 року, «Квалітет» зайняв домінантну позицію на внутрішньому ринку присадок, що підкріплюється нарощенням виробничих потужностей.

Засновник групи, доктор технічних наук Олександр Меджибовський, а також його донька Олена залишаються власниками бізнесу. Раніше компанія прямо вказувала про зв’язки з військовими структурами, а на логотипах дочірніх підприємств присутні образи бойових літаків, що підкреслює орієнтацію на авіаційну та військову сферу.

«Присадки – це такі складні хімічні сполуки. Вони захищають властивості самого мастильного матеріалу, також захищають поверхні тертя», – розповідає Олександр Міланенко

Через відсутність надійних альтернатив у країні виробник утримує практично монопольну нішу: без імпортних компонентів технологічно складні мастила просто не можна було б відтворити у необхідних обсягах і якості.

Кому постачають мастила

Аналіз внутрішніх транзакцій і фінансових даних за останні роки свідчить, що «Квалітет» і її дочірні компанії здійснили сотні постачань військово-промисловим підприємствам на суму, що перевищує мільярд рублів. Багато з цих контрактів прямо марковано як «державне оборонне замовлення».

Серед великих отримувачів — підприємства, які виготовляють і модернізують бронетехніку, авіацію та ракетні системи: «Курганмашзавод», «Уралвагонзавод» і його дочірні підрозділи, Казанський вертолітний завод, Об’єднана авіабудівна корпорація та Воткінський завод. За останні два роки лише кілька таких отримувачів замовили мастил майже на сотні мільйонів рублів.

Зокрема, «Курганмашзавод» отримав мастила майже на 250 мільйонів рублів, а «Уралвагонзавод» і його підприємства — понад 150 мільйонів рублів за два роки. Авіаційні мастила з присадками типу АМГ-10 були продані заводу й конструкторським бюро загальною сумою понад 21 мільйон рублів.

Отже, від нафтохімії цієї групи компаній залежить робота винищувачів і бомбардувальників, вертольотів, танків і іншої техніки, якою ведуться атаки та обстріли території України.

Хоча сам «Квалітет» є приватною структурою й досі не перебуває під західними санкціями, його продукція системно забезпечує підприємства, які вже знаходяться під обмеженнями.

Керівництво компанії в публічних виступах визнає, що для виробництва вони змушені використовувати імпортну сировину і що компанія має можливість вибору постачальників за кордоном.

«З огляду на вихід закордонних виробників, наші присадки мають досить непоганий попит. Відповідно, динаміка з виробництва у нас йде лише вгору», — так у 2023 році охарактеризував ситуацію технічний директор одного з підрозділів групи.

Окрема частина розгалуженої схеми постачань веде через треті країни. Для доставки підсанкційних компонентів до росії використовуються транзитні логістичні ланцюги, зокрема через Об’єднані Арабські Емірати та Туреччину.

Після лютого 2022 року в Дубаї з’явилася компанія, що виступила посередником у поставках нафтохімічної продукції в росію. Через неї значна частина імпорту реалізується далі через турецького партнера, який бере на себе роль закупівельника і реекспортера.

У партнерських поставках виявлені компоненти й обладнання від відомих західних хімічних і лабораторних брендів, серед яких згадуються американські Chevron і Exxonmobil, німецькі BASF та Lanxess, а також лабораторне обладнання від американського виробника Tannas.

За кілька років через цих посередників у росію поставлено товару на суму, що перевищує 650 мільйонів рублів (приблизно 8,5 млн доларів). Частина ввезених речовин, за оцінками експертів, може використовуватися у військових застосунках; приклад — трикрезилфосфат від однієї з європейських компаній, який застосовують як протизношувальну присадку в авіаційних оливниках.

Експерти з санкційної політики називають таку схему типовим реекспортом для обходу обмежень та наголошують: механізм вторинних санкцій може бути застосований до посередницьких компаній у разі доведення порушень.

Представники зазначених турецьких і еміратських компаній на повторні запити про коментарі щодо поставок у росію відповідей не надали.

Також у зв’язку з виявленими поставками звернення отримували і західні виробники. На момент підготовки цього матеріалу лише один з них — американський виробник лабораторного обладнання — надіслав відповідь, у якій зазначив, що не допускатиме продажів у підсанкційні країни і вже ініціював внутрішнє розслідування щодо свого дистриб’ютора.

«Наш дистриб’ютор в Туреччині міг поставити певні вироби компанії Özçinarlar з переконанням, що ті будуть кінцевим користувачем продукції. Оскільки ми не здійснюємо продажів у підсанкційні країни, ми однозначно занепокоєні, якщо будь-яка продукція Tannas потрапила в підсанкційну країну, враховуючи Росію. Ми вже зв’язалися з дистриб’ютором і розслідуємо всі обставини. Якщо ми встановимо, що дистриб’ютор брав участь у діяльності, яка порушує умови нашої з ним угоди, ми негайно її розірвемо», — йдеться у відповіді генерального менеджера американської компанії.

Водночас представники урядових кіл України наголошують на необхідності розширення санкційних списків, щоб охопити не лише кінцевих виробників техніки, а й компанії, які постачають критично важливі компоненти та логістичні послуги для їхнього забезпечення.

Економічні та правові інструменти для протидії обходу санкцій через треті країни залишаються одним із пріоритетів у роботі міжнародних партнерів. Чи приведуть виявлені ланцюги поставок до нових обмежень — покаже час і міжнародне реагування на конкретні кейси.

Поки ж російський виробник мастил зберігає можливість отримувати імпортні компоненти через посередників, забезпечуючи мастильними матеріалами авіацію, бронетехніку й іншу військову техніку, яка застосовується у війні проти України.