Андрій Курков про зачарованість злом, мову в школах і літературні тренди

Український письменник Андрій Курков у нещодавньому інтерв’ю розповів про сучасні культурні тенденції, ставлення Заходу до української теми та вплив війни на літературу й мовну практику в Україні. За його словами, інтерес до книг про російсько‑українську війну на Заході ослаб, але тема не зникла — змінилася її роль у міжнародному культурному просторі.

Про це розповідає NewsWeek

Росія в культурі та реакція Заходу

Курков зазначив, що повернення російських проєктів на великі світові майданчики викликає занепокоєння. На його думку, частково це відбувається під впливом проросійських еліт і фінансів з росії, і світ має бути до цього готовим. Дискутуючи про кінопроєкти, автор сказав, що деякі стрічки, які на Заході сприйняли як акт спротиву, він радше розглядає як документальні матеріали, що демонструють методи формування ідеології всередині системи.

Письменник провів паралелі між вивезенням історичних рукописів у радянські часи та сьогоднішнім винесенням відеоматеріалів за межі росії, що, на його думку, вкладається в довгу лінію історичного розвитку російських силових структур. Курков також вказав, що в умовах глобальної нестабільності інші конфлікти, зокрема на Близькому Сході, нині частіше опиняються в центрі уваги через їхній економічний вплив на світові ринки.

Культура, пропаганда і «експорт» воєнної допомоги

Письменник наголосив, що Україні варто активніше просувати свою культуру на міжнародних форумах, підбираючи для цього твори без очевидного елементу пропаганди для західної аудиторії. Він закликав до зосередження на якісних творах, класичній літературі та нових англомовних виданнях, які дозволяють Україні звучати як інтелектуальний і культурний партнер.

Курков відзначив зміну сприйняття України за кордоном: з образу «жертви» країна перетворюється на партнера та постачальника військової допомоги. Це, на його думку, змінює тон донесення української проблематики на міжнародній арені — водночас відкриває нові можливості та несе ризик, що Україна вже не виглядатиме як об’єкт для співчуття, а як суб’єкт, що сам допомагає іншим.

«Вже написані і видані десятки книжок про кремлівського кощея, з усіма відомими фактами та деталями біографії, але все одно пишуться і видаються все нові і нові, в яких не може бути нічого нового»

Коментуючи суспільний інтерес до постаті очільника росії, Курков пояснив його тим, що велика, небезпечна держава природно приваблює увагу: сусіди постійно дивляться, чи не загроза прийде з того боку, і тому фігури влади, які лякають, залишаються в центрі уваги.

Водночас письменник застеріг від створення на Заході спрощених карикатурних образів ворога у мистецтві: такі твори можуть зіграти протилежну роль і змусити західну публіку відкидати українські культурні продукти як надмірно емоційні чи пропагандистські.

Мова в освіті, читання та літературні вподобання

Коментуючи дані про використання різних мов у школах, Курков підкреслив, що мовні трансформації відбуваються повільно й різняться в регіонах. Київ не завжди відображає загальноукраїнську ситуацію: важливішим є поступовий, без репресій, перехід у тих містах, де українська мова тривалий час була витіснена. За його словами, ключова роль у цьому належить створенню якісного і модного контенту — у музиці, театрі, кіно та літературі.

Письменник також відзначив, що в Україні зросла кількість людей, які читають англійською, адже англомовні тексти часто доступні в оригіналі. Він вважає, що читання у своїй суті важливіше за побутове говоріння мовою на перервах: вибір читати іншою мовою демонструє свідоме звернення до культури.

Щодо читацьких трендів, Курков вказав, що під час війни збільшився попит на нон-фікшн та книги з практичними порадами, водночас художня література повертається на ринок: близько 80% популярної художньої прози, за його спостереженнями, — переклади, бо читачі прагнуть відволіктися від реальності.

Письменник також обговорив вплив штучного інтелекту: він не бачить загрози для хорошої літератури, більше побоювань виникає у професійних перекладачів. На його думку, ШІ репродукує вже наявні моделі, тоді як живий автор може створити щось принципово нове.

Курков поділився, що війна змінила і його творчість: раніше він уникав описів жорстоких сцен, тепер цей бар’єр частково зник, і він без цензури може звертатися до трагічних тем. Водночас автор залишається активним у різних жанрах: працює над нон‑фікшн про життя під час війни, завершує перший варіант нового роману про сучасну Україну та повернувся до серії історичних детективів, події яких відбуваються навесні 1919 року.

Попри бажання написати дитячі книжки з магією та гумором, Курков визнає: наразі війна пронизує багато його робіт, і на даний момент вийти за межі цієї теми важко. Водночас він наголошує на необхідності просувати найкраще з української культури за кордоном — не через демонізацію ворога, а через якісний літературний, театральний та кінематографічний продукт.