Квартира Ахметова в Монако: чи шкодить купівля іміджу України
Інформація про придбання ультрадорогих апартаментів у Князівстві Монако викликала широкий суспільний резонанс в Україні: сума й масштаби операції виділяються на фоні потреб країни у зовнішній допомозі під час війни. Йдеться про пентхаусні апартаменти площею понад 2,5 тис. квадратних метрів у новому комплексі на землях, відвойованих у моря, з приватним басейном, джакузі, численними паркомісцями та панорамними терасами з видом на Середземне море.
Про це розповідає NewsWeek
Одна з найдорожчих квартир в історії
За даними, що стали предметом обговорення, вартість комплексу апартаментів становить приблизно 471 мільйон євро — понад 550 мільйонів доларів. Простір розташований на п’яти рівнях і включає 21 кімнату в сучасному будинку Le Renzo, зведеному в районі Mareterra. Комплекс офіційно відкрив принц Монако Альберт Другий у 2024 році
Компанія, пов’язана з власником, заявила, що операція була укладена ще в 2021 році, тобто задовго до широкомасштабного вторгнення росії в 2022 році. У поясненні вказано, що міжнародний інвестиційний портфель включає окремі преміум-об’єкти протягом останнього десятиліття і що проєкт Le Renzo входив до інвестицій на первинному ринку у 2021 році
«Міжнародний портфель інвестицій SCM включає окремі нерухомості преміум-класу за останні десять років, і про це було неодноразово заявлено публічно. Серед активів є і проєкт Le Renzo, в який ми інвестували на первинному ринку в 2021 році»
Питання часу купівлі має ключове значення для сприйняття цієї угоди: операція, якщо відбулася до 2022 року, формально не пов’язана з періодом широкомасштабної війни, однак частина критики зосереджена на самому факті великих витрат громадян країни, яка продовжує звертатися по міжнародну фінансову підтримку.
За оцінками, активи власника перевищують кілька мільярдів доларів і зосереджені в рамках великого промислового холдингу з інтересами у металургії, вугільній промисловості, енергетиці та нерухомості. Одночасно війна спричинила значні втрати для бізнес-активів всередині країни, зокрема від ударів по енергетичній інфраструктурі.
Не лише Монако
Придбання в Монако не є єдиним прикладом західної нерухомості у портфелі: у минулі роки фігурували операції в Лондоні та на французькій Рив’єрі. Так, у центральних кварталах британської столиці зʼявлялися записи про право власності на об’єкти в елітних комплексах, у тому числі на адресах біля Найтсбріджа і Челсі, а також на адресах у районі One Hyde Park, де раніше фіксувалися дорогі пентхауси.
У 2019 році до портфеля входила історична вілла Les Cèdres на французькій Рив’єрі, придбана за суму, що оцінювалася в сотні мільйонів євро. Крім нерухомості, у публічному полі також згадують про велику яхту довжиною близько 145 метрів, яка могла коштувати до півмільярда євро та нібито була завершена у 2024 році.
Такі активи й масштабні інвестиції за кордоном підсилюють запитання в українському суспільстві та серед міжнародних партнерів про етичну й політичну складову приватних витрат громадян країни під час війни й одночасної потреби держави в зовнішній допомозі.
Критики наголошують на символічній проблемі: коли держава просить значних обсягів міжнародної фінансової підтримки, великі приватні витрати створюють складні політичні сюжети для тих, хто ухвалює рішення про надання допомоги. Колишні дипломати і правозахисники відзначають, що подібні публічні факти впливають на сприйняття України серед партнерів і виборців у країнах-донорках.
Водночас існує й інша сторона дискусії: меценатська й волонтерська допомога від окремих бізнесменів за роки повномасштабної війни була суттєвою. За зведеними даними, групи та приватні фонди перерахували на оборонні і гуманітарні потреби значні суми — у випадку одного з великих бізнесів це перевищило 11,3 млрд гривень станом на 2025 рік, що становить близько 300 мільйонів доларів.
Деякі представники громадянського суспільства наполягають на збалансованому підході: не варто автоматично підозрювати багатих у злочинних діях, проте відкритість і прозорість великих операцій, а також відповідальність перед суспільством мають важити більше під час національної кризи. У дискусіях звучать заклики до посилення публічного контролю й прозорості великих приватних активів, аби мінімізувати ризики для зовнішньої підтримки держави.
Питання про співвідношення приватного багатства та суспільної допомоги залишатиметься в центрі уваги: доки країна вирішує проблему безпеки та відновлення, громадська оцінка дій еліти впливає на політичні й дипломатичні процеси, а отже — на можливості отримання міжнародної допомоги.
