Невизначені, але не втрачені: потенціал повернення українців зберігається
Аналітичний центр Gremi Personal презентував результати масштабного соціологічного дослідження мігрантів у семи найбільших містах Польщі. Дані дослідження свідчать: попри роки життя за кордоном, чимало українців все ще не почуваються «своїми» і розглядають повернення додому як реальну опцію.
Про це розповідає NewsWeek
У травні–червні 2025 року Аналітичний центр Gremi Personal провів репрезентативне соціологічне дослідження серед громадян України, які проживають у Польщі. Опитування охопило 1 560 респондентів у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Гданську, Познані, Лодзі та Щеціні. Метод збору даних — структуроване анкетування в онлайн- і офлайн-форматі. Статистична похибка не перевищує ±2,5%. Тематика дослідження охоплювала ідентичність, досвід інтеграції, дискримінацію, образ у медіа та умови, за яких українці відчувають себе інтегрованими у польське суспільство.
Кількісні показники інтеграції українців у польське суспільство виглядають позитивно. Понад 80% опитаних мають стабільну роботу, часто з перспективою залишитися надовго. Що розбиває навязувальний політичний маніпулятивний міф про соціальну пасивність чи утриманство українців. Але за цими формальними ознаками криється глибша тенденція — Українці в Польщі дедалі більше перебувають у стані соціальної невизначеності. Лише 11% респондентів вважають себе повністю інтегрованими, ще третина — «наполовину своїми».
Серед головних причин — не відсутність документів чи незнання мови, а відсутність відчуття прийняття з боку суспільства. 69% респондентів стикалися з негативним ставленням. Половина — майже не мають неформального контакту з поляками поза роботою.
При цьому у відкритих відповідях неодноразово згадується, що негативна реакція посилилась під час передвиборчих кампаній та економічної нестабільності — коли саме іноземці, зокрема українці, у звинуваченнях поляків стають зручними «винними» за зниження зарплат, черги до лікарів чи конкуренцію за соціальні ресурси.
Важливу частину дослідження становило питання про майбутнє. 45,3% опитаних заявили, що «не знають», чи залишаться в Польщі, бо їхнє рішення залежить від обставин. Ще 13,2% хочуть залишитися назавжди, якщо буде стабільність, і стільки ж — уже зараз планують будувати життя в Польщі надовго. Натомість 17,9% планують повернення до України, щойно це стане безпечно, а 10,4% — залишаються ще на кілька років, але вважають Польщу тимчасовим притулком.
Ці дані — важливий сигнал для українського суспільства й держави: за умов безпеки, стабільності та чіткої державної політики повернення не лише можливе, а й бажане для багатьох.
Для 30,7% найважливішим фактором є впевненість у завтрашньому дні, 23,6% — можливість бути поруч із родиною, 15,1% — звичне оточення. І лише 10% назвали визначальним хорошу роботу. Це означає: економічні мотиви — не єдині. Сильна емоційна та культурна прив’язаність до України не зникла, а лише відкладається.
Ключові висновки Аналітичного центру:
Результати дослідження демонструють, що навіть за умов формальної інтеграції — наявності роботи, житла та тривалого перебування — значна частина українців у Польщі зберігає відчуття соціального відсторонення. Це формує ситуацію глибокої амбівалентності: з одного боку — економічна стабільність і побутова впорядкованість, з іншого — брак емоційної безпеки, прийняття та довгострокової перспективи.
Для України це створює реалістичне вікно можливостей для формування політики повернення. Значна частина громадян за кордоном не вкоренилась остаточно й готова розглядати репатріацію за умови базових гарантій — безпеки, роботи, житла та передбачуваного державного курсу. Водночас для Польщі ці результати — сигнал до перегляду комунікаційної та інтеграційної політики, аби уникнути втрати кадрового ресурсу, який сьогодні є критично важливим для її економіки.
