Як путінська система стала замкненою ехокамерою: аналіз впливу ідеологічної єдності
Генерали рф переконують, що всі військові цілі будуть досягнуті, а економісти стверджують, що російська економіка витримає значно довше, ніж українська. Навіть президент США Дональд Трамп заявляє, що росія сильніша, а Україна не має більше можливостей для перемоги у війні.
Про це розповідає NewsWeek
В умовах постійних оптимістичних сигналів із найближчого оточення, президент володимир путін не бачить необхідності для поступок у питанні війни проти України. З позиції Кремля, військові дії нібито відбуваються за планом, і для поступок немає причин.
Звуження простору для альтернативних думок у кремлі
За 25 років перебування путіна при владі спектр думок у його найближчому колі поступово звужувався. Російський дипломат Борис Бондарєв, який у 2022 році залишив службу на знак протесту проти вторгнення, у своєму есе поділився спостереженнями щодо цього процесу в державному апараті.
«Один із головних уроків вторгнення полягав у тому, що я спостерігав протягом попередніх двох десятиліть: що відбувається, коли держава поступово спотворюється власною пропагандою», — написав Бондарєв. — «Війна стала яскравою демонстрацією того, як рішення, ухвалені в ехокамерах, можуть обернутися катастрофою».
Архівні проєкти, такі як Achtopotv, дозволяють зазирнути в минуле, коли у рф ще існував широкий спектр думок у публічному просторі. Наприклад, у 2005 році тодішній сенатор і історик володимир мединський виступав проти повернення пам’ятників сталіну, попереджаючи про небезпеку ідеалізації системи масових репресій. Проте нині він є головним переговорником кремля щодо України та одним із найактивніших прихильників повернення колишніх радянських сателітів під контроль москви. Водночас у московському метро цього року з’явився новий бюст сталіна.
На іншому відео видно путіна у 2000 році, коли він стверджував, що незалежні медіа й громадянські свободи потрібні для того, щоб росія не скотилася до тоталітаризму, і що вільна преса є ключовою для майбутнього країни. За два десятиліття путін відмовився від свободи слова та громадянських прав, повернувшись до авторитарної моделі управління.
Трансформація кремлівського оточення і вплив на політику
Особливо помітною є еволюція таких фігур, як дмитро медведєв: у 2008–2012 роках він був відомий відносно ліберальними поглядами та відкритістю до Заходу, а нині відзначається агресивною риторикою, закликами до використання ядерної зброї та безкомпромісною підтримкою кремлівської політики. Аналітики пояснюють цю зміну бажанням залишитися у політичному мейнстрімі.
Російські експерти по-різному визначають головні переломні моменти. Для одних це повернення путіна у 2012 році, для інших – анексія Криму у 2014-му. Журналісти-розслідувачі Андрій Солдатов та Ірина Бороган стверджують, що трансформація почалася ще під час перших президентських термінів путіна, коли навіть приватні розмови серед еліти поступово втрачали альтернативні погляди.
До моменту повномасштабного вторгнення у 2022 році уявити відкриту опозицію путіну серед високопосадовців було вже неможливо. На засіданні Ради безпеки рф перед нападом майже всі чиновники виглядали розгубленими, але публічно підтримували план кремля. Лише дмитро козак, наближений до путіна чиновник, за повідомленнями, висловив сумніви щодо доцільності війни, однак ці слова не були оприлюднені, а сам козак згодом залишив свою посаду.
Бондарєв наголошує, що з часом навіть дипломати отримували настанови поширювати лише кремлівський наратив, а згодом — звітувати про його абсолютну перемогу. У підсумку, пропаганда стала орієнтована не лише на зовнішню аудиторію, а й на саме керівництво рф. За словами дипломатів, путіну комфортно працювати із тими, хто погоджується з його позиціями та підлаштовується під його очікування.
Ідеологічні метаморфози поширені у політичних системах, проте їхній вплив зростає разом із концентрацією влади. Це безпосередньо впливає на хід війни в Україні, особливо на тлі тиску з боку москви та вашингтона на Київ із вимогою поступок.
Росіяни й аналітики знаходять паралелі між оточенням путіна і командою Дональда Трампа, чий кабінет також поступово позбувся опозиційних голосів. Журналіст Роман Баданін зауважує, що брифінги Трампа із лояльними блогерами нагадують пресмарафони путіна, де питання ставлять лише віддані представники медіа.
Особливо вражає швидкість, із якою американські політики змінюють свої позиції. Марко Рубіо, нинішній держсекретар США, ще донедавна був одним із найактивніших противників поступок Москві, а тепер підтримує інший курс. Головний посередник Трампа Стів Віткофф піддається критиці за те, що фактично консультує росію щодо переговорів для отримання вигідніших умов, зокрема шляхом територіальних поступок з боку України. Бондарєв підкреслює, що Віткофф просто виконує вказівки президента США, і його мета — забезпечити досягнення миру на умовах, вигідних американській адміністрації.
Перший рік нового терміну Трампа став предметом жартів серед російських опозиціонерів, які відзначають подібність політичних процесів у США та рф. Баданін підкреслює, що політична адаптивність — це універсальна риса, а в авторитарних режимах кожен, хто долучається до системи, поступово втрачає незалежність і стає частиною репресивного механізму.
