Leléka про підготовку до Євробачення та повернення в Україну
Після понад десяти років життя за кордоном співачка Вікторія Лелека повернулася до Києва й готується представити Україну на 70-му пісенному конкурсі Євробачення у Відні. Артистка розповідає про етапи підготовки, реакцію єврофанів, волонтерську діяльність і те, як зберегти зв’язок із рідною культурою, живучи довго за кордоном.
Про це розповідає NewsWeek
«Навіть коли немає опалення, світла, води, в холодні періоди або якісь неспокійні голосні ночі, у мене відчуття, що мені тут легше дихати. Мені тут хочеться жити, мені хочеться тут залишатися», – розповідає Вікторія Лелека про життя у Києві.
Реакція публіки та сценічна концепція
Після промотуру артистка відзначає інтенсивність графіка: багато виступів і ночі з препарті, але загальне враження — позитивне. Єврофани, за її словами, дуже емоційні й щедрі на підтримку: прикладом стала сцена в Амстердамі, де глядачі ввімкнули ліхтарики і створили «зоряне небо» у залі. Попит на творчість Лелеки зріс — збільшилася кількість підписників і прослуховувань, проте сама виконавиця не вважає кількість автоматичною мірою якості.
Пісня для конкурсу, «Ridnym», пройшла через понад 30 версій і еволюціонувала як музично, так і смислово. У фінальній версії поєднано контрасти, місце для бандури в оркестровому контексті та ідея про надію й можливість творити нову долю власними діями. Сценічний концепт побудовано навколо переходу від роздробленості до єдності — і це має бути відчутно як візуально, так і емоційно.
Підготовка й організація виступу
Наразі робота над номером ведеться у дуже активній фазі: реквізит уже відправлено у Відень, відбуваються тестові репетиції з технікою й декораціями, тривають щоденні репетиції в Києві. Одне з ключових завдань — завершити костюм і опрацювати його драматургію. Команда тестує декорації та отримала перші записи з Відня зі статистами; усе це має підготувати сцену до того, щоб донести важливий меседж України: сучасну, сильну й красиву.
Лелека ставиться до ролі представниці країни серйозно й відчуває відповідальність за те, що творить не лише як авторський проєкт, а як голос України. У комунікації вона підкреслює важливість дипломатичного підходу: зважені, аргументовані й культурні повідомлення краще сприймаються європейською аудиторією, ніж емоційні заяви.
Що стосується сценічної постановки, вона наголошує, що номер відрізнятиметься від виступу на нацвідборі: нові люди в команді, інші візуали, виготовлені декорації та нова концепція виконання.
Про емоційний стан напередодні конкурсу артистка говорить, що перебуває в зосередженому й дисциплінованому стані, порівнюючи себе зі спортсменкою, яка добігає останні щаблі марафону — замість ейфорії чи страху домінує концентрована готовність виконати задумане на найвищому рівні.
Лелека закликає прихильників підтримувати один одного й, за можливості, голосувати за Україну з-за кордону: на її думку, Україна гідна перемоги, а виступ має показати Європі яскравість і красу української культури.
До уваги глядачів і фанів: 70-й ювілейний пісенний конкурс Євробачення відбудеться у Відні. Україна виступатиме у другій частині другого півфіналу. Перший і другий півфінали заплановано на 12 і 14 травня, а гранд-фінал — на 16 травня.
У своїй промовистій позиції Лелека також не уникає теми критики й хейту: вона та команда відслідковують фідбек, аналізують його конструктивні частини й пропонують фільтрувати неаргументовані хвилі критики, щоб зосередитися на головному.
Особлива увага в розмові приділяється важливості ментального здоров’я: артистка відкрито говорить, що звернення по допомогу та визнання проблеми — це сильний і необхідний крок. Чим раніше людина звернеться до спеціаліста, тим легше буде подолати розлад; важливо зняти стигму й сприймати психічні захворювання як медичну потребу, а не як прояв слабкості.
Лелека також розповідає про свій досвід життя в Німеччині з 2014 року: вона їхала туди за навчанням і не планувала асимілюватися, а радше поширювати українську культуру. Щоб не втратити зв’язок із Батьківщиною, вона оточувала себе українськими книжками, слухала лекції й інтерв’ю українських інтелектуалів та дипломатів, що допомагало зберігати духовні орієнтири і зрозуміти контекст зовнішнього сприйняття.
За словами артистки, після 2022 року в Німеччині стався помітний зсув у сприйнятті України: почали більше розрізняти українську культуру та мову, відчутним став інтерес до автентичності й відмінностей від пострадянського простору.
Волонтерська робота займає багато часу в житті Лелеки: ще з 2013 року вона брала участь у благодійних проектах на підтримку дітей у зоні АТО, проводила концерти для збору донатів і підтримувала підрозділи на фронті через знайомих волонтерів. Частину зборів спрямовували на дитячі будинки, частину — на медичне обладнання та квадроцикли для логістики, а також на інші критично важливі запити.
Під час останніх років артистка також допомагала українським біженцям у Німеччині: координувала пропозиції житла від місцевих, систематизувала запити в таблицях і виступала своєрідним посередником, розподіляючи ресурси та прихисток. Через такі зусилля частина допомоги дісталась і підрозділам, що базуються в її рідному Шахтарському Дніпропетровської області.
Завершуючи, Лелека підкреслює бажання лишитися в Україні та радість від щоденних контактів із рідною мовою й людьми, що працюють і творять попри складнощі. Вона каже, що ці фактори дають їй додаткову внутрішню силу та мотивують продовжувати працювати задля спільної перемоги.
