В’ячеслав Лаврухін поїхав до Білорусі, федерація втратила зв’язок
Старший тренер збірної України зі спортивної гімнастики В’ячеслав Лаврухін виїхав до Білорусі, не поінформувавши Федерацію гімнастики України та тривалий час не виходячи на зв’язок. Про від’їзд тренера стало відомо на початку 2026 року; podle віцепрезидентки федерації Стелли Захарової, 62‑річний спеціаліст ігнорував повідомлення та дзвінки.
Про це розповідає NewsWeek
Лаврухін працював насамперед із гімнастом Ігорем Радівіловим, бронзовим призером Олімпійських ігор 2012 року. У жовтні 2017 року тренер і спортсмен були відзначені Національним олімпійським комітетом як найкращий тренер і спортсмен місяця.
Реакція федерації
За словами очільниці правління, рішення тренера стало для Федерації раптовим: ухвал та офіційних повідомлень про від’їзд не надходило, контакт був втрачений, а після тривалого мовчання Лаврухін опинився в Білорусі. Федерація констатує, що щодо тренерів немає механізмів накладення обмежень після переходу до іншої збірної, натомість такі заходи можуть торкатися лише спортсменів — наприклад, вимога пропустити перший рік у новій країні змагань.
“Він був старшим тренером. Федерація робила все можливе і неможливе, щоб його рекомендувати на цю посаду і в жодному разі не втратити одного з провідних тренерів та дати йому можливість працювати. Але Лаврухін поїхав у країну-агресорку [Білорусь], і я засуджую це”, — розповіла Захарова.
Причини від’їзду і наслідки для галузі
Віцепрезидентка федерації припустила, що рушійною силою рішення могли стати фінансові міркування. За її словами, тренерський і кадровий потенціал вимушено скорочується через недостатні умови праці та низькі зарплати: Лаврухін, за словами Захарової, міг отримати пропозицію, еквівалентну близько 5 тисяч євро, тоді як в Україні часто пропонують значно менші суми, що створює системну проблему втрати фахівців.
Федерація наголошує, що не мала формальних підстав завадити від’їзду тренера і не отримувала офіційних звернень чи повідомлень про зміну його місця роботи. Це породжує побоювання щодо майбутнього підготовки спортсменів та здатності утримувати тренерський склад без адекватних умов і винагороди.
Головний тренер жіночої збірної, Ігор Радівілов, зазначив, що не знав про рішення свого колишнього тренера. Лаврухін працював з Радівиловим як тренер до 1 грудня 2024 року, коли гімнаст завершив кар’єру. Радівілов додав, що вони співпрацювали понад 20 років, проте в останні шість місяців не мали жодного зв’язку, тож повідомлення про переїзд стало для нього несподіванкою.
У підсумку Федерація та фахова спільнота стикаються з ризиком подальшої втрати тренерських кадрів, якщо не будуть створені конкурентні умови праці та належне фінансове стимулювання, що може вплинути на підготовку національних команд у перспективі.
