“Краще — ворог хорошого”: Як людина сама приводить біду за руку у свій дім
Іноді людина сама приводить біду у своє життя і у свій дім. Прямо за руку, а їй кажуть, натякають, застерігають, — а людина стає ніби глуха і сліпа, інформує KURAZH.
Одна жінка запросила до себе пожити племінницю. Та вступила до інституту, хотіла в гуртожитку влаштуватися, з дівчатами. Але тітка наполягла: живи у нас. Квартира двокімнатна, місця вистачить. Я ж не можу рідню відпустити в гуртожиток, сама нажилася так свого часу. Хоча цю добру тітку туманно застерігали подруги, але вона не розуміла. Треба допомагати рідні! Нехай живе у мене.
Дівчина відмовлялася спочатку. Тітка, яка була всього на десять років старша, наполягала. І наполягла. Племінниця переїхала до неї. До них. Тітка ж з чоловіком жила. З хорошим спокійним чоловіком. Це була його квартира. І заробляв він добре.
Але закінчилося все дуже погано. У невеликій квартирі жила юна дівчина, дуже приваблива. Ходила в халатику або в піжамі, це ж дім. Спільна ванна, туалет. Залишалася з молодим чоловіком наодинці, коли дружина їздила у відрядження. Бесідували подовгу, він допомагав із завданнями. Розповідав про себе.
І одного разу він у повному сум’ятті почуттів щиро сказав дружині, що закохався в племінницю. І не може без неї жити. Що ця дівчина створена для нього. Дружина заридала. Прийшла дівчина втішати тітку. Вона нічого не знала, вона не намагалася викликати у свого ніби дядька почуття. Але ось так вийшло. І племінниця негайно з’їхала, оселилася в гуртожитку. Але нічого вдіяти з почуттями було неможливо. І сім’я розпалася.
Або один чоловік привів на роботу до себе свого шкільного друга. Той втратив свій бізнес через підступи ворогів, а так був розумним і кмітливим, здібним, працьовитим. Він шукав роботу, довго не міг знайти, а тут колишній однокласник покликав до себе у відділ. І посада непогана. Бізнесмен відмовлявся. Казав, що сам знайде, що йому зручніше самому почати нове життя. Ще пошукає і знайде. А потім погодився…
А закінчилося все теж негарно. Ні, колишній бізнесмен не інтригував, не підсиджував того, хто його запросив. Просто дуже добре працював. Привернув увагу начальника своїми здібностями. І його поставили на місце товариша, який запросив на роботу. Допоміг на свою голову. Надто разючий був контраст між повільним старим співробітником і здібним, енергійним новим!
Та що там казати: в одному будинку живе психічно хвора людина, вчений! Але, на жаль, він регулярно заливає сусідів. А зараз ще почав носити зі смітників різні речі… І в будинку кишать таргани і щури. Ніхто нічого не може зробити. А найбільше страждає сусідка, яка живе під квартирою цього бідного хворого.
Але двадцять років тому саме вона “вибила” йому квартиру в цьому будинку. Прямо за руку водила по інстанціях геніального вченого. Він жив у скромній студії, а сусідка допомогла отримати двокімнатну квартиру. Хоча цей вчений, тоді ще не горів бажанням переїжджати. Він один жив. Йому вистачало. Він був занурений у науку.
Але він погодився переїхати в хороше житло. Ця сусідка була його колегою тоді. І ось що з цього вийшло. Хто знав, що так обернеться ситуація?
Напевно, думається, не варто нав’язуватися зі своєю допомогою. Якщо ніхто не в небезпечному становищі, не бідує, навіть не просить! — може, не варто за руку вести людину у своє життя? У цих ситуаціях ніхто не потребував допомоги, всі справлялися, все було нормально. Але добра людина вирішила все поліпшити. Змінити чуже життя на краще.
А в підсумку змінила на гірше своє. І тягнути за руку не завжди треба. Можна притягнути біду у своє життя. А може, й іншого ввести в спокусу, засмутити, розпустити, — загалом, треба бути обережнішим. І не наполягати, якщо відмовляються…
