Родзинка книжкового світу в місті Буча: інтерв`ю з працівницею культового магазину
Місто Буча тепер має статус «місто-герой», воно стало відомим у всьому світі, так як було захоплено російськими військами. На жаль, було багато постраждалих місцевих жителів і велика кількість руйнувань. Наразі про це місто хочуть дізнатися більше людей, тому поділимося інформацією про дещо особливе в Бучі. А саме про «родзинку» книжкового раю, яке має назву «Книжковий магазин», який розташований у самому серці Бучі, в центрі міста. Багато людей, пам’ятають цей магазин ще з дитинства. Йому вже багато років. Воно є незмінним, і ні разу не змінило свого розташування. Це місце є справжнім раєм для книголюбів, які і досі залишаються його прихильниками. У царині різноманіття книжок час проходить швидко, непомітно і з великим захопленням.
Люб’язно поспілкуватись та відповісти на запитання NW погодилась працівниця «Книжкового магазину» Людмила Романівна.
– Людмила Романівна, з якого року ви працюєте в цьому книжковому магазині?
– Я тут працювала до 1986 року пару років, а коли сталась Чорнобильська трагедія, я із сім’єю виїхала, і у 1993 році я назад сюди знову повернулась. Я працюю в цьому магазині постійно з 1993 року.
– Розкажіть про історію «Книжкового магазину»?
– Повністю я не знаю історію, може якісь деталі пройшли повз мене. Колись він називався «Київкниготорг», дату коли саме відкрився книжковий магазин я не знаю. Я сюди прийшла коли вже була «Буча книга», це вже було приватне підприємство.-
– Раніше, тобто в радянський час це було державне підприємство?
– Так, він відносився до «Київкниготоргу», звідти надходили до нас книжки та література, туди працівники подавали замовлення, а потім коли вже прийшла приватизація, то стала інша назва «Буча книга», колективне приватне підприємство.
– Скажіть будь ласка, а чому ви прийшли працювати саме у книжковий магазин?
– Я закінчувала «Київський книго-торгівельний технікум», я колись працювала у молодості в Києві на Хрещатику , це був біля «Вареничної» двоповерховий книжковий магазин під номером 12, і так мені потім запропонували знову працювати в Бучі, я перейшла сюди.
– На сьогоднішній час все менше людей читають друковані книги, тому що надають перевагу Інтернету, але у вашому магазині весь час є люди, постійні черги. Чому у цьому місці все ж таки є попит на друковані видання?
– Попит на книги є, тому що люди все ж таки хочуть читати, це одна сторона, а друга сторона, що ми та книжковий магазин у місті Ірпінь, всього два книжкових магазини на всю нашу округу, до нас приїжджають з різних міст та сіл за навчальною літературою. В Ірпені там трішки інший асортимент, у них більше дитячої та художньої літератури. А у нас знаходяться поруч школи, тому ми ще привозимо навчальну літературу, але крім підручників.
– Який головний асортимент вашого книжкового магазину?
– Головного такого домінуючого я не можу виділити, ми замовляємо навчальну літературу, тобто хрестоматії, енциклопедії, різні посібники, є дошкільна література, література для дітей віком молодших класів і для підлітків є художня література.
– Чому у вашому асортименті немає підручників?
– Немає сенсу, так як підручники видають у школах, у нас тільки додаткова література, яка самостійно допомагає дітям у навчанні, особливо у літній період, щоб дитина не забула шкільну програму.
– Яка головна читацька аудиторія вашого книжкового магазину?
– Головна аудиторія це діти, школярі і мами купують діткам, які ще не вміють читати для розвитку, купують літературу для підготовки до школи, і звісно дитяча література, яку на ніч для кращого сну батьки читають дітям.
– Чому з поліклініки реєстратура до вас відправляє людей за придбанням амбулаторних карток, а не продає їх на місці?
– Якщо продавати картки в поліклініці, то необхідно мати якусь фінансову базу, щоб було на законній підставі, з певною бухгалтерією. Я так розумію, що їм це не потрібно, адже необхідно організувати якийсь кіоск з продажу карток, бо в реєстратурі працівник не може просто взяти гроші, тому вони відправляють людей до нас у книжковий магазин.
– Крім продажу книг та канцелярії ви надаєте послуги з ксерокопіювання, ми бачимо постійні черги. На даний час це ваша основна частина роботи?
– У зв’язку з тим, що зараз багато людей подають документи на відшкодування збитків, тому у нас наразі такі великі черги на ксерокопії, тим паче ми знаходимось у центрі поруч з державними установами, тут і пенсійний фонд, РАГС, міська рада. До війни у нас такої великої черги на ксерокопії не було.
– Чи можливе в майбутньому розширення магазину або відкриття філіалу в іншому місці?
– Розширятися немає куди саме на цьому місці, так як не вистачає площі. Звісно, Буча розростається і доцільно було б, скажімо так, розгортатися, змінити місце книжкового магазину на інше з більшою площею. Біля житлового комплексу «Міленіум» можна було відкрити філіал, там поруч школа, нові будинки, а отже і читацька шкільна аудиторія, чи біля жилого масиву на Варшавському ринку, там теж вистачає людей.
– Ви вважаєте, що асортимент вашого книжкового магазину можна ще збільшити?
– Звісно, можна було більше брати різної навчальної літератури, бо ми беремо з обмеженнями так як не маємо достатнього місця, до того ж половина нашого асортименту це канцелярія. Щоб продати книжку її треба виставити як то кажуть обличчям до покупця, бо як вона стоїть руба, то не кожен покупець підійде і спитає про неї. До того ж книжки у нас стоять високо і не кожен може дістати книгу, а так як би були стелажі трішки нижче, і інше приміщення, то книга стояла би «котиком» скажімо так до дитини, тому б вона сама могла вибрала цю книжку, яка їй до вподоби.
– У вас такий великий досвід роботи в книжковому магазині, щоб ви порадили батькам, аби заохотити своїх дітей до читання книжок, любити їх, а не для перегляду фільмів, серіалів, мультфільмів в Інтернеті чи по телебаченню?
– Це залежить вже від батьків із самого початку. Наприклад, коли маленька дитина лягає спати, то батькам необхідно відкрити яку небудь книжечку і прочитати історію на ніч, тоді дитина звикає до читання. Я сама так колись робила своїм дітям і діти без книжки не засинали, але тоді не було такого використання Інтернету, як зараз. Просто, що дитину найбільше цікавить: наприклад полюбляє фільми про пригоди, треба давати дитині книгу саме про пригоди, а потім давати іншу книжечку і казати, що може прочитаємо про тварин, як вони живуть, що вони їдять, і що там цікавого. І може таким чином якось заохотити дітей до читання, бо силою не буде з цього сенсу, і головне щоб батьки були в цьому зацікавлені.
– Все ж таки в першу чергу залежить від батьків, чи буде любити книги їхня дитина?
– Я дивлюся, що батьки самі весь час одночасно з дитиною в телефонах, тому дитина дивлячись на батьків сама буде приділяти велику увагу до телефону. Від книг багато користі, адже коли дитина весь час читає, то у неї краще розвивається мовлення, вона виразніше читає у школі, пише грамотніше. Все залежить від батьків, якщо вони з дитинства не привчили дитину до книг, то коли дитині 10-12 років це вже буде складно, то хіба, що сама дитина дивлячись на однолітків, які захоплено діляться враженнями від прочитаного, і радять друзям теж це прочитати.
– А на вашу думку є можливість поєднання читання книг з переглядом фільмів?
– Іноді батьки дивляться якийсь фільм, того ж Стівена Кінга, і вони потім читають книжку цього ж Кінга, адже по мотивам його книг знято багато фільмів. А діти дивлячись на своїх батьків переймають їхній приклад, і якщо дитині сподобався який-небудь мультфільм, то велика вірогідність, що він знятий за мотивом дитячої казки.
– Так як з кожним роком ціни на книги ростуть, і багато батьків надають перевагу Інтернету. В чому на вашу різницю відмінність книги від електронних видань?
– Не зовсім згодна з цим, бо батьки для дітей беруть не хрестоматії у скороченому вигляді, все ж таки більшість дітей хоче прочитати твір по шкільній програмі у повному обсязі, тому у нас більше беруть книжки, а не хрестоматії. А відмінність від Інтернету в тому, що книгу необхідно погортати, в книзі можна швидше вернутися на попередню сторінку чи ілюстрацію, тим паче електронні видання гірше впливають на зір. А на відчуття електронні видання не такі, як друковані, адже тут задіяні рецептори. Шелестіння сторінок, аромат фарби, ілюстрації, дуже зацікавлюють дитину і прищеплюють любов юних читачів до книг.
– Людмило Романівно, чому ви любите працювати вже стільки часу в цьому книжковому магазині?
– Багато людей виросло на книгах нашого книжкового магазину і, йдучи по Бучі, зі мною весь час хтось вітається. Мені приємно знати, що багато дітей, які вже стали дорослими і досі читають книги, і пам’ятають мене і наш книжковий магазин. До того ж в Бучі велика кількість людей читають книги, якби вони не читали і не купували у нас, то ми, грубо кажучи, «здулися би», були б в асортименті одні олівці, ручки і фарби. Зараз дуже велика кількість молоді читає книги, особливо українських авторів.
Юлія Павліченко
