Документальний фільм про викрадених путіним дітей показали у 40 країнах світу
Документальний фільм «Після дощу: викрадені Путіним діти повертаються додому» режисерки Сари Маккарті отримав широкий міжнародний резонанс, охопивши аудиторію у 40 країнах на шести континентах. Після прем’єри у Брюсселі режисерка поділилася подробицями зйомок та реакціями глядачів у різних частинах світу.
Про це розповідає NewsWeek
Герої фільму: історії Саші та Вероніки
Однією з центральних героїнь фільму стала Саша з Маріуполя, яка разом із братом і сестрою пережила депортацію до росії. Їхній батько, Євген Межевой, зміг повернути дітей до України перед тим, як їх мали передати до російської родини. Він надалі став ключовим свідком у Міжнародному кримінальному суді щодо незаконного переміщення українських дітей до рф.
Під час двотижневої реабілітації в Естонії, яку показано у фільмі, Саша разом із сім’єю намагається відновити нормальне життя. Євген провів 45 днів у колонії після затримання на блокпості біля Маріуполя, що значно вплинуло на його здоров’я.
«Його били, тримали із зав’язаними очима, у повній темряві. І саме тому він тепер постійно носить ці „модні“ окуляри – 45 днів у темряві вплинули на його зір, тож тепер йому складніше адаптуватися до різних умов освітлення».
Режисерка розповіла, що під час зйомок була розроблена спеціальна етична процедура: якщо хтось із дітей вимовляв слово «Стоп», знімальний процес негайно переривався. Це дало дітям відчуття контролю над ситуацією та сприяло їхній адаптації.
Ще одна героїня – 14-річна Вероніка з Харківщини, яка після повернення з росії дала свідчення у Міжнародному кримінальному суді. У фільмі вона розповідає про важкі випробування у російському сиротинці, про булінг, втрату ваги та емоційний стан, який згодом діагностували як депресію. Після перегляду фільму Вероніка вирішила стати юристкою з прав людини, а її історія стала джерелом натхнення для багатьох.
Світова реакція та спроби цензури
Покази фільму відбувалися у багатьох країнах, зокрема у США, Китаї, країнах Африки та Латинської Америки. У Вашингтоні та Нью-Йорку Саша разом із родиною особисто зустрічалася з дипломатами, а після перегляду організувала з ними гру в квача, що розтопило серця глядачів.
У Китаї організатори стикнулися з цензурою: інформацію про показ фільму видалили із соцмереж у день події. Близько ста китайських громадян попри це відвідали захід, а після нього інформація про фільм і коротке інтерв’ю з режисеркою набрали майже мільйон переглядів без додаткових блокувань.
Сара Маккарті зазначила, що спілкування з місцевими кінематографістами було показовим – багато хто дотримувався російських дезінформаційних наративів щодо війни в Україні. Проте здобуття фільмом «20 днів у Маріуполі» премії «Оскар» частково змінило ставлення китайської аудиторії.
В Африці та Латинській Америці, за словами режисерки, реакції були більш нейтральними, і вона прагнула донести до глядачів справжню суть трагедії депортованих дітей.
Згідно з титрами фільму, до росії було примусово вивезено майже 20 тисяч українських дітей. Такі ж дані оприлюднені на офіційному ресурсі «Діти війни».
Міжнародні зусилля щодо повернення дітей
Під час дискусії у Брюсселі естонський дипломат Лаурі Куусінг провів історичну паралель із радянськими депортаціями 1949 року та закликав до активної участі у поверненні та реабілітації українських дітей.
У жовтні Меланія Трамп повідомила, що після переговорів із владою росії вдалося повернути восьмеро українських дітей до родин. Українській стороні вдалося передати список із 339 дітей, незаконно депортованих або примусово утримуваних у рф, яких необхідно повернути. Серед них – дівчинка, яку вдочерив російський політик Сергій Миронов.
4 червня дитяча омбудсменка росії Марія Львова-Бєлова заявила про початок розгляду цього списку разом із російським МВС. У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента рф володимира путіна та Марії Львової-Бєлової за звинуваченням у воєнних злочинах, включно з насильницькою депортацією українських дітей з окупованих територій.
