Рік після ракетного удару росії по Львову: історії втрат і відновлення
Львівська трагедія: рік потому
Про це розповідає NewsWeek
Рік минув від часу, коли 4 вересня 2024 року росія здійснила масштабний ракетний обстріл Львова, внаслідок якого загинули сім осіб і понад шістдесят дістали поранення. Серед загиблих опинилася родина Базилевичів: мати та троє її доньок, наймолодша з яких мала лише сім років. Після майже місяця боротьби за життя у лікарні помер і Богдан Кріль. Ці події назавжди залишили слід у пам’яті львів’ян, які втратили рідних.
Наслідки обстрілу: життя після трагедії
У місті сьогодні проходить молебень за всіма жертвами російського терору. Саме ракета типу «Кинджал» завдала найбільшої шкоди, вразивши житлові будинки. Юрій Демидов, який пережив трагедію, запрошує у свою квартиру – тут досі залишилися особисті речі його дружини Ірини, спільні фото та ікони. Стіни й досі несуть на собі сліди пошкоджень, а в оселі панує атмосфера скорботи.
«Їй не вистарчило метр, щоб залишитись живою, зайти в коридор»
Юрій пригадує, як уранці, помітивши дивну поведінку котів, поспішив розбудити дружину. Коли вони разом наближалися до коридору, пролунав вибух, і уламки ракети смертельно поранили Ірину. Сам чоловік отримав лише незначну подряпину.
Ірина Демидова працювала акушеркою у міській поліклініці. Коти, які ймовірно врятували життя господарів своєю реакцією, теж постраждали: один невдовзі загинув, двоє втекли, а ще один залишився з Юрієм.
Квартира Демидова досі не повністю відремонтована. Комісії продовжують перевіряти стан приміщення, а він сам намагається підтримувати порядок і дбати про збереження пам’яті про дружину.
Порожнеча втрат і надія на відновлення
Сусідка Юрія, Оксана Кріль, так і не повернулася у свою оселю – попри те, що її вже відремонтували друзі. Кожен куток квартири нагадує їй про чоловіка Богдана, з яким разом прожила сорок років. Богдан Кріль був доцентом Львівського політехнічного університету, його поважали колеги та студенти. Внаслідок обстрілу уламок ракети потрапив йому в легені, і попри операцію та місяць лікування, чоловік помер.
«Я досі не можу це прийняти і в це повірити, що так сталося»
Оксана Кріль залишилася практично на самоті, втративши протягом короткого часу і чоловіка, і матір. Її будинок, як і оселю Юрія Демидова, відновили за підтримки львівських підприємців, зокрема ІТ-кластеру.
Поруч досі стоїть порожній будинок із забитими дверима – тут рік тому загинули Євгенія Базилевич і її три доньки: Ярина, Дарина та Емілія. Ярослав Базилевич втратив усю сім’ю, а трагедія цієї родини набула широкого розголосу. Перед обстрілом сім’я готувалася до дня народження молодшої доньки, але ракета влучила у дім саме тоді, коли люди ще не встигли добігти до укриття.
«Ми зараз тільки починаємо відбудову будинку, де жила родина Базилевичів».
Реконструкція цієї будівлі лише розпочалася – погодження документації тривало кілька місяців, і частину споруди вже довелося демонтувати. Мер Львова Андрій Садовий висловив сподівання, що протягом року будинок буде відновлено. Загалом унаслідок обстрілу було зруйновано або пошкоджено близько 200 будівель – чимало з них стали мішенню повторно.
Наприкінці 2024 року польський прем’єр Дональд Туск відвідав місце трагедії та пообіцяв допомогти з відновленням історичної вілли «Сонечко», яка є пам’яткою архітектури. Проте, за словами міського голови, ця обіцянка поки не виконана.
Життя постраждалих кардинально змінилося за рік після трагедії. Ярослав Базилевич заснував стипендіальний фонд у пам’ять про дружину та доньок, щоб допомагати іншим і зберегти пам’ять про загиблих.
«Я був найбагатшим, найщасливішим чоловіком і батьком: я мав скарб і завжди розумів, що це скарб – мати таку дружину і таких відповідальних, працьовитих, гарних, розумних, ініціативних, патріотичних дітей. Весь час я пишався ними та пишаюся надалі. У них мало бути все попереду – у кожної з них. В одну мить я втратив ту багатогранність відчуттів, яку вони всі четверо, кожна по-своєму давали мені протягом нашого спільного життя. Сьогодні я маю найкращі, найщасливіші, найпрекрасніші спогади – все решта ампутовано».
Ті, хто пережив втрату рідних під час обстрілу, досі вчаться жити з болем і пам’яттю про своїх близьких.
