Україна стикається з кризою ідентифікації тисяч невідомих тіл загиблих героїв
В Україні зростає проблема ідентифікації тіл загиблих військових та цивільних, які залишаються невпізнаними внаслідок повномасштабної війни з росією. Тисячі родин, як і сім’я Анастасії Цвєткової, досі не мають інформації про долю своїх близьких, які зникли безвісти на фронті, зокрема під час боїв поблизу Покровська, що нині перебуває під окупацією.
Про це розповідає NewsWeek
Технології ДНК-ідентифікації та робота експертів
Українські лабораторії судової ідентифікації зараз перевантажені через масове надходження тіл, багато з яких складно ідентифікувати через сильні ушкодження, розчленування чи обгорілість останків. Родичі зниклих змушені подавати зразки ДНК, заповнювати анкети, звертатися до соціальних мереж у пошуках будь-якої інформації про своїх рідних.
З початку 2022 року, за офіційними даними, понад 70 тисяч українських військових і цивільних вважаються зниклими безвісти. За останні чотири місяці в Україну доставили понад 7 тисяч тіл, більшість з яких залишаються невідомими. В рефрижераторних вагонах та вантажівках тіла надходять до моргів у різних містах країни, що ще раз наголошує на масштабах трагедії.
“Найважче було невизначеність, — сказала Цвєткова. — Коли твоя близька людина, з якою ти була поруч щодня протягом 11 років, і тепер — така інформаційна порожнеча, що ти просто нічого не знаєш”.
Складнощі та тривалість процесу ідентифікації
Мережа ДНК-лабораторій в Україні зросла з дев’яти до двадцяти, а кількість судових генетиків перевищила 450 осіб. Однак масові обміни тілами стали викликом для фахівців. Процес зіставлення кожного ДНК-профілю може тривати місяцями, а в особливо складних випадках потрібні десятки спроб для встановлення особи. Лабораторії працюють майже цілодобово, використовуючи генератори та акумулятори, щоб не зупиняти роботу під час відключень електроенергії.
Нерідко для аналізу потрібно брати зразки не лише від близьких родичів, а й від кількох членів сімей, адже зразки ДНК військових почали збирати системно лише нещодавно. За словами експертів, ідентифікація всіх тіл може зайняти до 14 місяців.
Логістика доправлення тіл також ускладнена. У моргах працюють спеціалісти, які перевіряють останки на наявність вибухонебезпечних предметів, документів, особистих речей, а кожному тілу присвоюється унікальний ідентифікаційний номер. Опис зовнішності, татуювань, шрамів та інших особливостей також фіксується для допомоги у пошуках.
Українська влада не розкриває точну кількість тіл, переданих росії, щоб не розголошувати масштаби втрат і ситуацію на лінії фронту. Офіційно з початку репатріаційних місій в Україну повернули 11 744 тіла, з яких понад 6 тисяч — лише за червень поточного року. Російська сторона скаржиться на затримки у передачі своїх загиблих, проте Київ не підтверджує такі звинувачення та наголошує на безладності передач росіянами тіл українських військових.
Попри складнощі, українські команди продовжують роботу, а родини зниклих не втрачають надії, що їхні близькі повернуться або будуть ідентифіковані. Для багатьох родин, як і для Анастасії Цвєткової, навіть можливість оплакати загиблого стає важливим кроком на шляху до зцілення.
