Аналітик: Іранський режим імовірно переживе протести, але рухається до поступового колапсу
Ситуація в Ірані залишається надзвичайно напруженою після кількох тижнів масових протестів, які стали однією з найгостріших загроз для духовних лідерів країни з часу Ісламської революції 1979 року. Жорстка реакція влади супроводжувалася майже повним інформаційним блекаутом і найкривавішими за всю історію країни репресіями проти протестувальників. За даними правозахисників, кількість загиблих уже перевищила 2400 осіб.
Про це розповідає NewsWeek
Протести чи повстання: чим відрізняється нинішня хвиля
За словами аналітика з питань Ірану Грегорі Брю (Eurasia Group, Нью-Йорк), останні події в країні мають характер не просто протестного руху, а повстання. Він зазначає, що влада залучає не лише поліцію та парамілітарні загони «Басідж», а й армію та Корпус вартових Ісламської революції, використовуючи важке озброєння проти масових зібрань. Окремі повідомлення свідчать, що протестувальники також чинять збройний опір, внаслідок чого загинуло понад 100 представників сил безпеки.
“Йдеться не просто про операції з розгону демонстрацій, а про міську війну”.
Брю підкреслює, що ця хвиля протестів відрізняється від попередніх відсутністю чітких вимог, окрім заклику до краху Ісламської республіки. Протестувальники, за його словами, втратили терпіння до режиму й не вірять у можливість політичних змін у його межах.
Можливості виживання іранського режиму: причини та ризики
Попри масове невдоволення та глибокі суспільні кризи, Брю переконаний, що режим має шанс пережити нинішню хвилю протестів через кілька ключових причин:
- Великий і складний репресивний апарат, що охоплює поліцію, армію та сучасні технології стеження, які дозволяють моніторити й затримувати громадян.
- Відсутність об’єднаного, організованого ядра в опозиційному русі, незважаючи на певну активізацію колишнього кронпринца Рези Пахлаві.
- Консолідованість керівництва країни: навіть помірковані політики, зокрема президент Масуд Пезешкіан, підтримали жорстке придушення протестів.
Водночас аналітик звертає увагу, що сукупність економічних, соціальних, політичних і зовнішніх криз, корупція та відсутність лідерських змін на верхівці влади можуть призвести до поступового колапсу режиму. Згідно з його оцінкою, цей процес навряд чи відбудеться за кілька місяців, але вже наближається.
У розрізі зовнішньої політики США, президент Дональд Трамп не виключив військового втручання у разі подальшого насильства проти протестувальників, проте наразі американська військова присутність у регіоні обмежена. Американське керівництво зважує різні варіанти дій, але будь-яке пряме втручання може мати зворотний ефект, додавши режиму підстав для репресій та зміцнивши його антизахідну риторику.
Брю зазначає, що без потужної військової кампанії США мають обмежені можливості для реального впливу на ситуацію. За його словами, навіть у разі посилення дипломатичної ізоляції та економічного тиску, основний тягар ляже на плечі самих іранців, що лише посилить причини для протестів.
Позиція країн Перської затоки також є обережною: вони побоюються, що колапс іранського режиму може спровокувати хвилю нестабільності в регіоні, біженців і поширення бойових дій. Тому регіональні держави більше зацікавлені у зміні поведінки Ірану, а не в його розпаді.
Щодо перспектив переговорів між США та Іраном, аналітик вважає їх малоймовірними до зміни керівництва в Ірані. Офіційна позиція Вашингтона залишається жорсткою: зупинка збагачення урану, відмова від підтримки проксі-груп і обмеження ракетної програми. Однак нинішня влада Ірану не готова до поступок, що унеможливлює діалог у короткостроковій перспективі.
