Кремль втрачає третього союзника за 15 місяців після загибелі Хаменеї
Президент росії Володимир Путін засудив вбивство верховного лідера Ірану Алі Хаменеї, назвавши його «цинічним убивством», і висловив співчуття президенту Ірану Масуду Пезешкіану, родині загиблого та іранському народу, але не пообіцяв жодної практичної допомоги Тегерану.
Про це розповідає NewsWeek
«у цинічне порушення всіх норм людської моралі та міжнародного права».
Що сказав Кремль і як це вплине на відносини
У офіційному листі Путін охарактеризував убивство як грубе порушення моральних і правових норм та висловив співчуття. Попри це, у самій Москві не дали жодних сигналів про наміри втручатися у кризу навколо Ірану або надавати військову підтримку. Відтак реакція Кремля зберігає формальний тон дипломатії без конкретних кроків на підтримку Тегерану.
Постання такої позиції підкреслює певну двозначність відносин: з одного боку — регулярні контакти між лідерами, з іншого — відсутність зобов’язань, які б автоматично втягували росію у військові дії на боці Ірану.
Геополітичні наслідки та історичний контекст
За останні 15 місяців Алі Хаменеї став уже третім союзником Москви, який втратив владу, після прихильних до росії керівників у низці інших країн. Така серія подій послаблює позиції росії на Близькому Сході та ускладнює спроби Кремля посилити свій вплив у регіоні.
Хоча між москвою і Тегераном укладено договір про стратегічне партнерство у 2025 році, у тексті документа відсутні зобов’язання про взаємну військову допомогу. Це означає, що навіть за наявності постачань озброєнь і безпілотників від Ірану до росії, Москва не зобов’язана вступати у збройний конфлікт на боці Тегерану.
Російські офіційні повідомлення наголошують також на тому, що удари США та Ізраїлю по цілях в Ірані загрожують ескалацією в регіоні. Водночас іранські джерела вказують, що під час найбільшої з криз з часу революції 1979 року Тегеран не отримав від росії відчутної допомоги.
Російський політолог Федір Лук’янов порівняв наслідки загибелі Хаменеї з подіями, які відбулися після смертей інших регіональних лідерів, і висловив думку, що подібні зміни зменшують сенс перемовин із США у нинішніх умовах. Така оцінка підкреслює занепокоєння щодо перспектив діалогу та стабільності в регіоні.
Аналітики також звертають увагу на можливі наслідки для енергетичних ринків: загострення в Перській затоці може призвести до перебоїв у постачанні нафти, що потенційно підвищить ціново-доходну базу росії і підтримає її економіку, орієнтовану на витрати, пов’язані з війною.
Незважаючи на інтенсивні контакти високого рівня між російським та іранським керівництвом, включно з візитами і обміном повідомлень, нинішня ситуація демонструє, що формальні зв’язки не завжди перетворюються на практичну підтримку в екстремальних обставинах.
