Китай посилює вплив у Центральній Азії на тлі нових інвестицій і суперництва зі США
Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї здійснює офіційний візит до Киргизстану в межах великого турне країнами Центральної Азії, маючи на меті укріпити позиції Пекіна як провідного торговельного та політичного партнера регіону на тлі зростаючої активності США у сфері стратегічних мінералів.
Про це розповідає NewsWeek
На початку листопада у Вашингтоні відбулася зустріч президента США Дональда Трампа з лідерами п’яти держав Центральної Азії, під час якої були підписані масштабні угоди на десятки мільярдів доларів. Серед них – контракт Казахстану з американською компанією Cove Kaz Capital на розробку вольфрамового родовища вартістю 1,1 мільярда доларів.
«Цей візит зміцнить політичну взаємну довіру та традиційну дружбу, поглибить співпрацю в рамках „Поясу та шляху“»
Візит Ван Ї до Киргизстану став першим за останні три роки і триватиме до 22 листопада, охопивши також Таджикистан і Узбекистан. У Бішкеку міністр зустрівся з президентом Киргизстану Садиром Джапаровим, який назвав нинішній рівень відносин із Китаєм історичним максимумом. МЗС Китаю підкреслює, що мета поїздки – поглибити співпрацю, зокрема у межах проєктів, які були погоджені на саміті Китай-Центральна Азія в червні в Казахстані.
Ключові проєкти та інвестиції Китаю в регіоні
Одним із найважливіших проєктів, що обговорюються, залишається багатомільярдна залізниця Китай-Киргизстан-Узбекистан. Її будівництво стартувало в липні 2024 року, а завершення 450-кілометрової колії планується протягом п’яти років. Вартість проєкту оцінюється у 6 мільярдів доларів, точний розподіл фінансування між країнами поки не розкривається. Міністр транспорту та зв’язку Киргизстану Абсаттар Сиргабаєв підтвердив, що всі сторони виконують фінансові зобов’язання.
Крім залізничного проєкту, на саміті Шанхайської організації співробітництва у вересні були підписані понад 70 нових угод між Казахстаном і Китаєм на суму близько 15 мільярдів доларів, які охоплюють нафтогазову галузь, хімічну промисловість, транспортну інфраструктуру та цифрові технології. Узбекистан також домовився з Китаєм про 13 нових проєктів, переважно у видобувній сфері, загальна вартість яких оцінюється у 5 мільярдів доларів.
Китайські компанії поступово зміцнюють позиції і в гірничодобувному секторі Таджикистану. Проте, як з’ясували журналісти, деякі шахти, що керуються китайськими фірмами, спричиняють екологічні проблеми, а місцева влада не завжди дотримується належного контролю, побоюючись втратити інвестиції.
Мінеральні ресурси як поле суперництва
Країни Центральної Азії володіють значними запасами міді, золота, урану та рідкісноземельних елементів. Саме доступ до цих ресурсів стає ключовим чинником у геополітичній боротьбі між США та Китаєм. На сьогодні Китай контролює понад 70% світового видобутку рідкісноземельних елементів і майже повністю домінує на ринку їх переробки та виробництва спеціалізованих магнітів.
Росія та Китай залишаються головними гравцями у секторі критично важливих мінералів у Центральній Азії, що підкреслює стратегічне значення регіону у світовій економіці.
На фоні зростаючих інвестицій з Китаю виникають і соціальні напруження. Зокрема, нещодавній інцидент із сутичками між китайськими та киргизькими робітниками на будівництві на півночі Киргизстану викликав резонанс у суспільстві. Влада підкреслює необхідність дотримання китайськими компаніями місцевих законів і традицій. Питання залучення до проєктів місцевої робочої сили замість іноземних працівників також залишається предметом дискусій та протестів.
Юристи й експерти наголошують, що для зменшення ксенофобських настроїв та уникнення конфліктів необхідна максимальна прозорість щодо масштабів і змісту співпраці між Китаєм та країнами Центральної Азії.
