Лукашенко обговорив можливість зміни течії річки Прип’ять для потреб Білорусі
Олександр Лукашенко 18 листопада організував нараду з представниками влади для розгляду програми розвитку білоруського Полісся до 2030 року. Керівником цієї ініціативи призначено Михайла Русого, який представляє Лукашенка у Брестській області.
Про це розповідає NewsWeek
Прип’ять як стратегічний водний ресурс
Особливу увагу під час обговорення приділили річці Прип’ять – головній водній артерії регіону. Вона бере початок у білоруському Поліссі, протікає територією України та впадає в Дніпро. Лукашенко висловив занепокоєння тим, що значна частина води з Прип’яті потрапляє до Дніпра і далі до Чорного моря, не використовуючись у повному обсязі для потреб білорусів.
«Куди йдуть ці води? Було б добре, якби Україна використовувала дніпровські води повністю… Ці води йдуть у море. То чому ми сьогодні не думаємо, що цю воду потрібно «повертати назад», коли потрібно і куди потрібно», – сказав Лукашенко на нараді.
За словами Лукашенка, ще раніше представники Гомельської області пропонували повернутися до питання щодо Дніпровсько-Бузьких каналів. Він доручив голові Гомельського облвиконкому Івану Крупку підготувати і внести відповідну пропозицію. Проте, Лукашенко зауважив, що реалізація подібного проєкту вимагала б значних фінансових ресурсів, яких у країни наразі немає.
Міжнародний водний маршрут і уроки минулого
Варто зазначити, що система каналів на Поліссі поєднує Дніпро та Віслу, яка впадає у Балтійське море. Згідно з проєктом під назвою Е-40, який свого часу підтримувався фінансово Європейським Союзом, даний водний шлях міг би забезпечувати транспортування до 6 мільйонів тонн вантажів щорічно. Однак повномасштабна війна в Україні та розрив економічних зв’язків між білоруссю та Польщею призвели до замороження проєкту.
Історія вже знала подібні масштабні ідеї: у 1980-х роках керівництво СРСР намагалося реалізувати проєкт повороту сибірських річок на південь для водозабезпечення республік Центральної Азії. Ця ініціатива вимагала колосальних інвестицій і загрожувала екологічною катастрофою. Попри початок робіт, з приходом до влади Михайла Горбачова проєкт був остаточно зупинений через катастрофічні фінансові та екологічні наслідки. Сам вираз «поворот сибірських річок» став уособленням марнотратства радянської влади.
