Сутички на золотих шахтах Афганістану: зростання напруженості через китайські інвестиції
Зіткнення між місцевими мешканцями та представниками золотодобувної компанії у районі Чах-Аб провінції Тахар на півночі Афганістану призвели до загибелі чотирьох осіб та поранення ще п’яти. Міністерство внутрішніх справ уряду «Талібану» підтвердило цю інформацію 7 січня.
Про це розповідає NewsWeek
Інцидент загострив увагу до проблем у золотодобувній галузі Афганістану, яка швидко розвивається завдяки іноземним, переважно китайським, інвестиціям, але залишається майже нерегульованою. Внаслідок сутички загинули троє місцевих мешканців та один співробітник компанії. Як повідомив речник Міністерства внутрішніх справ Абдул Матін Кане, за підозрою у вбивстві затримані охоронець компанії та один місцевий житель, а роботу підприємства призупинено на час розслідування. Компанію не названо, але район відомий наявністю китайських чи спільних афгансько-китайських гірничих підприємств.
Соціальна напруга та екологічні виклики
Місцеві мешканці стверджують, що конфлікт виник після того, як золотодобувна компанія розпочала видобуток на сільськогосподарських та житлових землях. Це спричинило акції протесту, які переросли у насильство, вчергове засвідчивши загострення суперечностей довкола золотого сектору, що розширюється, але залишається непрозорим за правління «Талібану».
«На жаль, в Афганістані немає жодного нагляду, і видобуток здебільшого відбувається в районах, які найлегше експлуатувати», – зазначив ветеран гірничодобувної промисловості Афганістану Абдул Кадір Мотафі.
З поверненням «Талібану» до влади у серпні 2021 року мінеральні ресурси стали ключовим елементом економічного відновлення країни. Водночас діяльність у галузі характеризується слабким наглядом, активною участю іноземних, переважно китайських, компаній та зростаючим опором з боку місцевих громад. У листопаді 2025 року дві атаки на золотодобувні об’єкти поблизу таджицько-афганського кордону призвели до загибелі п’яти громадян Китаю. Причини нападів залишаються неясними, але зафіксовано зростання напруженості між місцевими мешканцями та підтримуваними Китаєм гірничодобувними компаніями через екологічні та соціальні проблеми.
Вплив на громади та місцеву економіку
Активізація золотодобування особливо помітна у провінціях Бадахшан і Тахар, де діяльність місцевих лідерів, пов’язаних із «Талібаном», призводить до переселення населення та ізоляції цілих громад. У районі Шахр-е-Бузург, лише за 50 км від Файзабада, видобуток різко зріс після захоплення влади «Талібаном». Місцеві селяни, що раніше займалися кустарним промиванням золота, втратили доступ до ресурсів через появу великих концесій, котрі контролюють чиновники й іноземні партнери. Території шахт огороджені та охороняються, відрізаючи селян від життєво важливих земель та води.
«Звичайні люди не можуть підійти навіть на кілометр до шахти», – розповів один із працівників копальні на умовах анонімності.
Гірничодобувна зона Шахр-е-Бузург охоплює як державні, так і приватні землі. Китайські компанії та афганські структури, пов’язані з «Талібаном», експлуатують державні ділянки, а приватні власники або ведуть розробку самотужки, або продають права зовнішнім інвесторам. За оцінками місцевих жителів, у регіоні працює понад 500 груп, у тому числі з інших провінцій, що підсилює тиск на екологію. Внаслідок інтенсивного видобутку змінюється русло річки Амудар’я, знищуються фісташкові гаї та пасовища.
Місцеві старійшини скаржаться, що китайські компанії привозять охорону з Кабулу та мають значні свободи, не інвестуючи у соціальний розвиток громад. Досі не з’явилося нових лікарень, шкіл чи мостів – основний прибуток іде компаніям, «Талібану» та обмеженому колу інвесторів.
Міжнародні інвестиції та майбутнє галузі
Міністерство гірничодобувної промисловості та нафти «Талібану» не коментує детально занепокоєння місцевих жителів. Хоча оголошено тендери на розробку родовищ, інформації про контракти, доходи чи екологічний стан не оприлюднено. Влада розглядає гірничодобувну галузь як основу для економічної політики, укладаючи десятки угод із закордонними, переважно китайськими, партнерами, зокрема для інвестицій у провінції Тахар.
Для уряду «Талібану» гірничодобувна промисловість стала джерелом надходжень валюти в умовах санкцій і міжнародної ізоляції. Посадовці переконують, що іноземні проєкти створюватимуть робочі місця та сприятимуть національному розвитку. Проте експерти застерігають: масовий експорт сировини за відсутності належного регулювання може виснажити ресурси, не створивши сталих робочих місць і поглибити соціальну нерівність.
«Експорт сировини без розбору не має позитивного економічного ефекту. Наші шахти виснажуються, а ми залишаємося бідними, – сказав Азарахш Хафізі, колишній генеральний директор Торгово-промислової палати Афганістану. – Ми повинні видобувати менше, але видобувати належним чином, переробляти матеріали всередині країни та створювати додану вартість».