Традиції народів світу та їх зв’язок з особливостями крос-культурних комунікацій
Королівство Іспанія це держава на південному заході Європи із заморськими територіями через Гібралтарську протоку та Атлантичний океан. Її континентальна європейська територія займає більшу частину Піренейського півострова. До складу країни також входять два архіпелаги: Пітіузькі острови в Середземному, і Канарські острови біля узбережжя Африки в Атлантичному океані Африканські анклави Сеута, Мелілья та Пеньон-де-Велес де ла Гомера роблять Іспанію єдиною європейською країною, яка має фізичний кордон з африканською країною (Марокко). Кілька невеликих островів в Алборанському морі також є частиною території Іспанії. Материкова частина країниомивається Середземним морем на півдні та сході, за винятком невеликої сухопутної межі з Гібралтаром; на півночі та північному сході межує з Францією (623 км) та Андоррою (63,7 км); на заході — з Португалією (1214 км) та Атлантичним океаном.
Багатьом із нас, коли ми чуємо слово «Іспанія», відразу відчуваємо асоціацію з коридою. Чому саме з коридою? Можливо тому що, це видовище почало свій початок саме в Іспанії. Адже корида це найпоширеніша форма бою биків, традиційне іспанське видовище, що практикується також і в деяких інших країнах. Корида полягає у виконанні певної послідовності фігур з биком особливої породи, що зазвичай завершуються смертю бика. Багато туристів під час такого видовища як корида не витримують до кінця. Так це їхня традиція «фірмова фішка» але знущання над твариною це звісно занадто.
У кориді беруть участь бики особливої породи, близькі до тура. Розрізняється багато характеристик бойових биків, особливо цінується їхня відповідність одному з семи ідеальних зразків («каст»). Бики вирощуються на особливих фермах, ганадеріях (ganaderías), і перед боєм у загривок бика встромляється маленький кольоровий вимпел, за яким можна визначити походження бика. Також про це можна дізнатися за клеймом та з плаката, який часто показується перед виходом бика. У кориді беруть участь бики віком не менше 4 років (і, як правило, не більше 6). Іноді регламентується маса бика (не менше 450 кг).Іноді трапляються випадки шахрайства — бикові підпилюють роги («підголюють»), щоб він не міг вірно розрахувати свій удар. В ході бою це, проте, може зіграти як на користь тореро, так і проти нього. У кінній кориді підпилювання бикові рогів з метою забезпечення безпеки коня є законною практикою. Також відомі випадки, коли бика навмисне послаблюють за допомогою різних препаратів та іншими засобами. Це, поза сумнівом, суперечить духові тавромахії.
У символічному плані бик, переважно чорний, може бути інтерпретований як уособлення смерті, що додає поєдинку ритуального характеру. Разом з тим, етика кориди вимагає від тореро ставитись до бика як до друга, виявляючи належну пошану до його сили та хоробрості. Це один із парадоксів, що оточують видовище.
Історія іспанської кориди сходить до бронзової доби, до іберів, що населяли Піренейський півострів і що вважали бика священною твариною (збереглися наскельні зображення биків, яким декілька тисяч років). Ймовірно, первинне вбивство бика було ритуальним. Подібні церемонії існували і в інших середземноморських народів, зокрема, у стародавніх греків.
Відомо, що в Середньовіччя до битв з биком мали пристрасть Карл Великий, Альфонсо X Кастильський, Сід Кампеадор. До кінця XV століття, тобто часу завершення реконкісти і об’єднання Іспанії, корида стає розвагою благородних осіб. З биком б’ється кабальєро, лицар на коні. Ті, хто ще нещодавно билися з маврами і готувались зустріти смерть на полі бою, знову могли випробувати себе на арені. У XVI столітті без кориди не обходилася вже більшість великих свят. У Мадриді бої влаштовували на центральній площі, Пласа Майор, де відбувалися найважливіші для країни події, зокрема особливо важливі аутодафе, а у дні святкувань коронацій королі виходили вітати народ. Корида в цей період естетизується і перетворюється на елемент культури.
Зазвичай кориди відбуваються в ході «ферій»
(буквально — ярмарок). Ферії зазвичай проводяться в більшості іспанських міст, щоб відзначити певні релігійні свята і зазвичай при цьому проходять один або декілька боїв биків. Деякі ферії, такі як ферія Святого Ферміна в Памплоні, проводяться в певні дні, інші ж, такі як квітнева ферія в Севільї, залежать від того, на який день припаде релігійне свято, у випадку з Севільєю — Великдень. У Мадриді і Севільї зазвичай корида проводиться щонеділі впродовж всього сезону, а в Барселоні вони проводяться кожну неділю липня і серпня. Проте, ці бої рідко привертають найкращих матадорів, оскільки вони вважають за найкраще виступати у феріях. Нижче йде список основних іспанських ферій, які зазвичай продовжуються не менше тижня, і в цей час проводиться мінімум одна корида в день. Оскільки більшість ферій починаються і/або доходять до своєї кульмінації в неділю, деякі дати можуть злегка змінюватися.
Плакати можуть з’являтися лише за два — три тижні перед початком ферій. У Мадриді, Севільї і Валенсії проводяться «міні- ферії» по 3 дні кожна, щоб відзначити закінчення сезону в кінці жовтня.
Іспанська корида це видовище не для слабкодухих, вегетаріанців та занадто вразливих людей. І хоча вже багато років захисники тварин борються за те, щоб Іспанську кориду відмінити назавжди, аби знущання над биками нарешті зупинилося, але іспанці проти відміни кориди, і навпаки за те, щоб таке видовище продовжувало свою діяльність ще на довгі роки. З цього можемо зробити висновок, що така давня традиція як корида має для іспанців дуже важливе значення. Для іспанців корида це в першу чергу індивідуалізм, що відрізняє їх від традицій інших народів. Учасники кориди показують глядачам свою силу, велику мужність. Таким чином іспанці завдяки своїй кориді, хочуть аби інші країни знали, що жителі Іспанії дуже хоробрі, нічого не бояться, а небезпека тільки додає смак до життя. Багато іспанців порівнюють кориду по своєму темпераменту і «красі» з фламенко, а по азарту з футбольним матчем. Для них це театр, де кожен учасник відіграє свою роль. В цьому незвичайному видовищі, є втілення іспанського національного духу.
