У Великій Британії заговорили про ризик розпаду королівства
У Великій Британії на тлі недавніх виборів зросла занепокоєність щодо стабільності союзу чотирьох частин країни: Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Націоналістичні сили в трьох із чотирьох регіонів посилили свої позиції, що породжує дискусії про довгострокові наслідки для цілісності держави.
Про це розповідає NewsWeek
Результати голосування та позиції націоналістів
У Північній Ірландії перша міністерка Мішель О’Нілл від Sinn Féin (Шинн Фейн – “Ми самі по собі”) охарактеризувала підсумки виборів у Шотландії та Уельсі як «моментом сейсмічних змін». За її словами, підсумки голосування свідчать про поступове ослаблення ролі лондонського уряду у житті регіонів.
Шотландські націоналісти утримують владу з 2007 року, хоча на попередньому референдумі 2014 року більшість шотландців виступила проти незалежності. Попри політичні скандали та коливання підтримки, прихильникам незалежності вдалося зберегти провідні позиції після чергових виборів.
У Уельсі партія Plaid Cymru уперше може стати найбільшою фракцією в Senedd. Це відбувається в умовах падіння популярності правлячої Лейбористської партії та послаблення позицій консерваторів, що відображає загальне невдоволення виборців економічною стагнацією та зростанням вартості життя.
Шляхи розвитку подій і політичні ризики
Політичні оглядачі звертають увагу, що нарощування підтримки націоналістичних сил співпало з підйомом і інших політичних гравців. Зокрема, партія Reform UK під проводом Найджела Фараджа також суттєво посилила свої позиції в різних регіонах, впливаючи на політичний баланс в Англії, Шотландії та Уельсі.
Колишній міністр у справах Шотландії Джордж Фулкс попередив, що країна ризикує «увійти уві сні в кінець Сполученого Королівства». Він наголосив на необхідності пропонувати нову конституційну модель, інакше одна з частин королівства може вийти зі складу держави вже протягом наступного десятиліття.
Водночас фахівці відзначають, що швидкий сценарій виходу окремих частин зі складу Великої Британії сьогодні малоймовірний. У Шотландії місцева влада наразі не має достатньої парламентської більшості для проведення нового референдуму, а попередні британські прем’єри неодноразово відмовляли в погодженні повторного голосування. Уельські прихильники незалежності також не висувають вимог про негайний референдум.
Отже, хоча результати останніх виборів посилюють політичну напругу та ставлять під сумнів тривалість існуючого політичного укладу, для остаточного розв’язання питання про статус частин королівства необхідні подальші політичні домовленості, конституційні рішення й можливі нові голосування в регіонах.
