Військова і фінансова допомога Києву – це не видатки на Україну, а інвестиція у мир – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
6 грудня відзначався День Збройних Сил України – гарантів життя, безпеки та свободи усіх українських громадян. Українці високо цінують своїх захисників, шанують, палко вболівають, вірять, підтримують і допомагають їм. ЗСУ – дійсно народна армія. За час повномасштабної війни до її лав прийшли сотні тисяч українців різних професій, соціального статусу, регіонального та етнічного походження. Служба у ЗСУ – це справа честі і найпрестижніша професія. Україна, як ніколи, потребує сьогодні захисників для відсічі російського агресора. Українська армія -стала однією з найсильніших у світі, вона має унікальний досвід ведення сучасної війни зі значно переважаючим її супротивником. У щоденній боротьбі з ворогом вона зазнає болючих втрат, які рятують українську державність та вільну європейську спільноту.
Війна не зламала українців, вони готові боротися і вірять у перемогу, для яких абсолютно неприйнятним є зречення тимчасово окупованих територій. Більшість українських громадян твердо підтримує європейську і євроатлантичну інтеграцію України та не погодиться відмовитися від обраного майбутнього заради примарного миру з Москвою. Громадяни України відкидають будь-які поступки агресору, зокрема скорочення української армії або встановлення російської мови як другої державної. Більшість українців оцінюють ситуацію реалістично, розуміючи, що компроміси, поступки і задобрення агресора не покладуть край цій війні, тож іде складна та рішуча боротьба з ворогом, який має піти назад на московські болота та сибірські ліси.
Сили оборони України міцніють, набувають безцінного досвіду бойових операцій, освоюють новітнє озброєння і техніку. Навіть в умовах запізнілих і недостатніх поставок союзниками озброєння, військової техніки і боєприпасів, українці переходять на багатьох дільницях фронту у контрнаступ і досягають певного просування у кривавій боротьбі. Успіхи контрнаступу вимірюються не лише кілометрами просування військ. Українські воїни зуміли завдати ворогу колосальних втрат, виснажити його резерви, порушити логістику. Так відповідно до даних Генштабу за час війни знищено 337 тисяч російських солдат, 324 бойових літаків та стільки ж 324 бойових гелікоптерів, 5620 танків, 10 482 бойових броньованих машин, 8045 одиниць артилерії, 605 засобів протиповітряної оборони, 920 ракетних систем залпового вогню, 22 військових кораблі, 10 565 транспортних вантажівок. Це у півтора рази більше, ніж вся російська армія вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року за виключенням флоту та авіації.
Водночас українськими військами були відбиті спроби російських наступів на кількох напрямках. Протягом 2023 року, Сили оборони відкрили бойові дії на морському фронті, завдали низку болючих поразок ворожому флоту і забезпечили морський “зерновий коридор” без участі Росії, здобули дуже важливий плацдарм на лівобережжі Херсонщини, який могли захопити набагато раніше, якби Росія на зробила варварський підрив Каховської дамби. У час важких та кривавих боїв прикро спостерігати неспроможність Конгресу США досягти консенсусу щодо справи, в успішному завершенні якої зацікавлений увесь демократичний світ. Сподіваємося, що Законопроєкт про військову та фінансову допомогу Україні буде повторно винесений на голосування вже найближчим часом і американський Конгрес США ще до Різдва погодить пакет оборонної, бюджетної, гуманітарної та енергетичної підтримки України у 2024 році (61,4 млрд дол.). Наразі США оголосили про надання Україні чергового пакета військової допомоги на суму $175 млн, який включає боєприпаси транспортні засоби для буксирування й транспортування військової техніки, засобів для захисту критично важливих об’єктів інфраструктури, запчастини, тощо. У зверненні до Конгресу США президент Джо Байден заявив, що якщо Путіна не зупинити, ми побачимо, як американські військові воюватимуть проти російських. Перемога України – це також питання національної безпеки США і глобальної стабільності в цілому. Багатьом напад Росії на країни НАТО зараз здається неможливим, але так само неможливим колись здавався напад Москви на Україну. Кремль налаштовує російське суспільство на війну проти Заходу так само, як перед тим налаштовував на війну з Україною. Це не шантаж і не блеф, це – підготовка до реальної агресії. Заходу не варто недооцінювати російський воєнний потенціал. Війна на Донбасі та в Приазов’ї – це полігон для набуття передового досвіду, якого армії Заходу не мають. Військова і фінансова допомога Києву – це не видатки на Україну, а інвестиція у мир, безпеку і збереження життя європейських громадян та солдатів НАТО.
