Рік і місяць: як війна вплинула на життя людей, які живуть з наркозалежністю
У суспільстві поширена думка, що життя людини, яка живе з наркозалежністю, – це пошук вічного кайфу, а для того, щоб покинути вживання – потрібні лише бажання та сила волі. Насправді ж це зовсім не так: якщо розвинулася залежність, людині навіть з ліжка важко підвестися без вживання.
Як передає NW, саме тому в Україні реалізується програма замісної підтримувальної терапії, і це спосіб лікування наркозалежності з доведеною ефективністю. Тільки з початку 2023 року фахівці Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ надали роз’яснення щодо плюсів та мінусів участі у програмі й переадресували для отримання лікування більше ніж 200 людей.
Зберегти й розширити
В критичні моменти для життя усього суспільства надзвичайно важливо, що держава не стала згортати програму замісної підтримувальної терапії, а навпаки, ще й залучила до лікування нових пацієнтів з-поміж людей, які живуть з наркозалежністю.
Додатковою мотивацією для багатьох споживачів вуличних наркотиків стало те, що важче стало придбати наркотичні речовини, особливо це було відчутно в перші дні війни. Крім того, препарати замісної підтримувальної терапії зникли з аптечної мережі, а пацієнти приватних клінік та кабінетів залишилися без лікування.
«Ми всі чудово пам’ятаємо ту розгубленість перших днів повномасштабної війни. Проте в питанні, що стосується програми замісної підтримувальної терапії був застосований дуже правильний підхід: не знаєш, що робити, – тоді роби крок вперед. Були прийняті важливі нормативні документи, які дозволили безпрецедентну видачу замісного препарату на 30 днів для самостійного прийому. Завдяки тому, що в більш спокійних регіонах продовжився набір пацієнтів, і медзаклади приймали ВПО з інших регіонів – роботу програми ЗПТ було збережено», – розповів керівник проєкту Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ.
Маючи при собі запас необхідних ліків, людина стає більш мобільною, тому з’явилася змога вибудовувати маршрути для евакуації.
Евакуація – це завжди шлях у невідомість. Її категорично не можна порівнювати з обдуманим переїздом або подорожжю. Для учасників програми замісної підтримувальної терапії страх покинути рідне місто був ще сильнішим. Оскільки потрібно думати не лише про рідних та речі, а й про те, де отримати життєво-необхідні ліки, завдяки яким зберігаєш нормальне самопочуття.
Люди буквально почувалися загнаними в пастку, оскільки опинитися на території, яку не контролює Україна значило залишитися без життєво-необхідного лікування. В росії замісну підтримувальну терапію як лікування – не розглядають, а ставлення до наркозалежних є протилежним до слова «людяність».
З досвіду воєнних дій зрозуміло, що робота програми ЗПТ на окупованих територіях іноді продовжувалася поки були залишки замісних препаратів, але лише тому, що загарбникам було не до неї.
Але в умовах постійних ворожих обстрілів медзаклади теж не могли продовжувати роботу, в тому числі через руйнування. Тому евакуйовувалися до безпечних міст не лише лікарі, а й цілі медзаклади.
Вдарити по найслабших
Виклики, з якими стикається суспільство, у першу чергу позначаються на найбільш незахищених і тих, хто в суспільній ієрархії займає найнижчі сходинки. Наприклад, люди, які живуть з наркозалежністю, чи не найгостріше відчули на собі вплив війни.
Після евакуації їм неохоче здають житло, їм важче знайти роботу, а отже, і соціалізуватися в іншому місці, вони першими потрапляють під скорочення. Наша організація навіть фіксувала непоодинокі випадки, коли пацієнткам замісної підтримувальної терапії з малими дітьми відмовляли у видачі гуманітарної допомоги.
Консультанти Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ тісно співпрацювали з партнерськими громадськими організаціями, щоб учасники програми ЗПТ та їхні рідні могли евакуюватися й облаштуватися в безпечних містах.
«Ми і зараз продовжуємо надавати учасникам програми ЗПТ інформацію щодо того, як організувати переїзд. Сьогодні ми відзначаємо декілька тенденцій. По-перше, чимало учасників програми, які на початку російського вторгнення евакуювалися до інших міст та країн зараз вертаються додому, наприклад, до Харкова та області. Їм потрібна підтримка для отримання замісного препарату за місцем проживання. Тому ми вітаємо розширення програми ЗПТ в Харкові на базі державних медичних закладів. Паралельно відбувається й інший процес – учасники програми ЗПТ – чоловіки, які отримали відповідні довідки й документи, часто виїжджають за кордон і також цікавляться адресами та контактами сайтів там», – розповів Андрій Яровий.
Розповідаючи про досвід залучення нових пацієнтів до програми замісної підтримувальної терапії, обов’язково слід згадати про м. Київ, де людина під час першого звернення отримувала 50 мг замісного препарату як детокс, якщо лікар явно бачив, що перед ним споживач опіоїдів в стані абстиненції, тобто «ломки».
На захисті Батьківщини та програми ЗПТ
Серед учасників програми ЗПТ є чимало й тих, хто з перших днів війни пішов захищати Батьківщину.
«Чимало учасників програми скаржилися на те, що їм відмовляють у військовій службі. Багато хто прийняв рішення взяти до рук зброю пояснювали тим, що хочуть захистити і Батьківщину, і програму ЗПТ. Ми всім цим людям пояснювали можливі наслідки такого рішення», – розповів Андрій Яровий.
Вживання після жахів полону й окупації
Зараз на Національну Гарячу Лінію надходять також звернення від тих людей, які розпочали вживати наркотичні речовини після полону чи жахіть окупації.
«Якщо людина розпочала вживати опіоїди (так званий «вуличний метадон», героїн, відвар маку), то виходом для неї може стати програма замісної підтримувальної терапії. Час, скільки приймати замісну терапію, не обмежений, але учасник програми може прийняти рішення про вихід з програми й обговорити, як це краще зробити з лікарем-наркологом», – пояснив Андрій Яровий.
Коли ж мова йде про вживання інших речовин, наприклад, амфетаміну, на Національній Гарячій Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ можна отримати безкоштовну консультацію лікаря-нарколога. Дзвінки за номером 0-800-507-727 безкоштовні.
