Генеральна карта Боплана (1648): перша мапа з назвою Україна
У середині XVII століття з’явилася карта, яка вперше в назві виводила слово «Україна». Її автор — французький інженер артилерії Гійом Левассер де Боплан (1600–1673), що понад сімнадцять років служив на українських теренах під прапором Речі Посполитої; примірників видання було дуже мало, але його значення в історії картографії й ідентичності регіону виявилося надзвичайним.
Про це розповідає NewsWeek
«Надзвичайно важливо, що Боплан описав цей регіон і створив мапу саме як мапу України. І це було правильно і справедливо в той час. І Боплан дав назву регіону, який насправді вже її мав – Україна. Тобто, Боплан фактично документально закріпив цю назву»
Один із відомих примірників Генеральної карти зберігається в картографічній збірці Саксонської державної бібліотеки в Дрездені. Великий шкіряний атлас відкриває картографічну розповідь про простори, які в ті часи називали Дикими полями, а в заголовку латинською мовою вказано: Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis — «Загальний план Диких полів, простіше кажучи, Україна, з належними провінціями».
Походження, гравіювання й тираж
Генеральна карта була виготовлена за матеріалами та ескізами Боплана і вигравійована голландським майстром Вільгельмом Гондіусом у ґданському виданні. Водночас тиражі були колосально малі: до нашого часу збереглося не більше від десятка примірників першого ґданського видання 1648 року, останні з яких датуються 1651 роком. Дрезденський екземпляр унікальний ще й тим, що є останнім із п’яти станів карти і містить згадки про Лоєвську битву 1649 року та Берестейську битву 1651 року, що вказує на доповнення карти в другій половині 1651 року.
Примірники цієї Генеральної карти нині відомі в декількох європейських збірках: у Дрездені, Карлсруе, польському Кракові, Національній бібліотеці Франції в Парижі, в бібліотеці в Санкт-Петербурзі, один екземпляр є в Краєзнавчому музеї в Одесі, ще один — у Королівському замку у Варшаві з приватної колекції, є також примірки у Швеції й у колекції Бібліотеки Конгресу США. На карті відзначено 993 населені пункти та понад півтори сотні річок.
Залежно від стану, карта має різні доповнення: дрезденський варіант, окрім воєнних згадок, містить праворуч додаткове зображення шляху від Львова до Любліна та тонкими пунктирними лініями вказані межі, які докладніше подано у великій Спеціальній карті України Боплана.
Воєнний характер карти та її роль у картографії
Генеральна карта 1648 року мала значний військовий аспект: вона орієнтована на південь, що полегшувало планування шляхів й пересування, а отже була корисною для військових операцій проти кримських татар і для планування походів. Сам Боплан у своїх роботах описував фортифікаційні споруди та укріплення, які будував у Кодаку, Барі, Збаражі та Підгірцях. Карта також уперше надавала текстові позначення воєводств (palatinatus) — Київського, Брацлавського, Поділля, Сіверського, Чернігівської землі, Червоної Русі та інших — і вказувала їхні межі, що робило її важливим адміністративно-географічним документом для свого часу.
Сама поява карти 1648 року збіглася з початком національно-визвольних подій під проводом Богдана Хмельницького. Чи був цей збіг випадковим, досі обговорюють історики: поява «інфоприводу» у Європі та потреба ілюструвати конфлікт, безумовно, посилювали інтерес до карти, але прямих доказів цілеспрямованого випуску саме у зв’язку з повстанням немає. Водночас карта стала важливим документом, що сприяв усвідомленню регіональної ідентичності.
Особливу увагу привертає картуш з написом і п’ятьма постатями: дослідники сперечаються, чи зображені на ньому переважно шляхтичі, чи мешканці України, зокрема козаки. Частина фахівців бачить у композиції акцент на козацтві, його ролі в історії регіону, інші вказують на неоднозначні емблематичні образи, що поєднують різні соціальні групи того часу.
Гравірування Вільгельма Гондіуса відзначається високим майстерністю; багато картографів другої половини XVII століття запозичували деталі з карти Боплана, що сприяло «розтиражуванню» назви «Україна» в європейських атласах. Велика Спеціальна карта 1650 року, хоч і була масштабнішою та технічно складнішою, вийшла друком трохи пізніше за одноаркушеву Генеральну карту, яка за рахунок компактності була простішою для публікації.
Нині старі карти розглядають не лише як історичні артефакти, а й як джерело свідчень про присутність назви «Україна» і структуру поселень задовго до формування національних держав. У контексті сучасної гібридної та інформаційної війни такі історичні документи набувають додаткового значення: вони наочні й документальні аргументи на користь існування України як історичного й географічного явища.
Генеральна карта Боплана 1648 року — це не лише картографічне досягнення XVII століття, а й важливий історичний свідок, який показує, як у європейській картографії закріпилася назва та уявлення про українські землі.
