Кремлівський театр абсурду – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
Під час офіційного візиту прем’єр-міністра Індії Моді до Франції було досягнуто домовленості між президентом Франції Макроном та індійським прем’єром про підготовку ініційованого Російською Федерацією мирного плану припинення війни в Україні. Дві країни домовилися, що дадуть доручення своїм зовнішньополітичним службам підготувати пропозиції щодо політико-дипломатичного вирішення воєнних дій в Україні, при цьому цей план, як вже зазначали сторони, буде відрізнятися від того, що пропонували Китай і країни глобального Півдня.
Зазначимо, що китайський план, який пізніше Пекін назвав баченням військових подій та їх впливу в Україні, спочатку не сприймався офіційним Кремлем, але перед приїздом голови КНР Сі Цзіньпіня з державним візитом до Росії, Москва передумала і заявила, що з інтересом вивчає китайську пропозицію.
Київ із самого початку заявляв, що уважно розглядатиме позицію Китаю, а щодо підготовки мирного плану, то він уже готовий і має назву «Формули миру», озвученої президентом Володимиром Зеленським на саміті G-20 в Індонезії. Оскільки ініціатива Пекіна та африканських країн не мала серйозного сприйняття, можливо, тому в гру вступив Париж. У французької дипломатії є досвід посередництва, згадаймо лише війни в Хорватії та Боснії та Герцеговині. Навіть укладення Мінських угод відбувалося за посередництва Франції. Хоча їх результат відомий.
Париж потребував досить впливового партнера для започаткування своєї дипломатичної ініціативи. Індія має чи не найбільше населення на планеті, є членом ядерного клубу, має широкі зв’язки по всьому світу, а також вважається демократичною країною, тому вона абсолютно відповідала критеріям надійного партнера, особливо коли уклала угоди про придбання кількох десятків французьких винищувачів і трьох підводних човнів. Не виключено, що під час перебування в Пекіні президент Макрон шукав партнера для мирної ініціативи, але коли Китай почув офіційну точку зору Франції, можливо, вирішив краще не погоджуватися з Парижем у такому делікатному питанні.
Франція абсолютно усвідомлює необхідність поваги до правових норм непорушності існуючих кордонів і державного суверенітету країн-членів міжнародного співтовариства, тому очевидно план не базуватиметься на принципах заморожування конфлікту, який відкрито і під за столом пропагують прем’єр-міністр Угорщини Орбан, президент Болгарії Радев і деякі африканські країни. У Парижі добре розуміють, що це все врешті-решт принесе лише нову війну, але ще більшого масштабу. Але п’ята колона Кремля в міжнародному співтоваристві продовжує намагатися лише привернути увагу до закінчення війни в Україні, не визначивши, хто її розпочав, щоб забезпечити обхід Москвою суворої юридичної відповідальності за злочини, скоєні на чужій території, та виплату величезних компенсацій або репарацій за знищення значної кількості українських господарських об’єктів та житлових будинків. У Парижі добре розуміють усі ці примітивні трюки Кремля та його союзників, тому було заявлено, що цей план буде відрізнятися від усіх попередніх. Для того, щоб його хоч якось прийняли, і в Києві, і в Москві, план, напевно, матиме певні компроміси. На саміті НАТО президент України Зеленський заявив, що не піде на втрату українських територій, навіть одного села з одним жителем, оскільки це неприйнятно для українського народу та міжнародного права.
З іншого боку, у Франції розуміють, що позиція Путіна дуже похитнулася після спроби перевороту ПВК Вагнера, тому глава Кремля далеко не в ситуації диктувати свої умови. Відповідно до існуючих дипломатичних і правових процедур, спільний франко-індійський мирний план не може бути підготовлений раніше ніж за місяць, а більш реально за два. Зараз триває український контрнаступ, тож через два місяці буде відомо про його приблизні результати, які знову таки вплинуть на кінцеву концепцію ідеології мирної ініціативи. Багато в чому текст мирного документа буде виписано на полі бою українськими воїнами. І зробили б вони це переконливіше, якби мали більше сучаснішої зброї – від винищувачів F-16 до високоточних ракет ATACMS. Українська армія цього поки що не має, а як важко зараз вести наступ, коли маєш мінус порівняно з російськими силами в бойовій авіації, майже нульову перевагу в танках і лише незначну перевагу в артилерії. Союзники все це добре розуміють, але надають військову допомогу настільки, наскільки дають.
За відсутності позитивної інформації з бойових дій в Україні кремлівська пропаганда, схоже, вирішила пропіарити деякі здобутки в роботі своїх спецслужб. ФСБ Росії заявила, що попередила ймовірну змову України з метою вбивства двох відомих російських журналісток. ФСБ повідомила, що затримала певну кількість осіб, які нібито стежили за будинками проживання та роботи Маргарити Симонян і Ксенії Собчак.
Україна офіційно вказала на абсурдність цих тверджень, оскільки і раніше категорично відкидала будь-які звинувачення у причетності до вбивств росіян, які підтримують війну в Україні. ФСБ стверджує, що затримані відразу зізналися, що нібито готували напад на двох жінок в організації української сторони і їм обіцяли винагороду в 1,5 мільйона рублів за кожну. ФСБ мабуть вважає, що всі в світі діють так, як би діяли російські спецслужби, де всі по лікоть в крові.
Симонян є головним редактором і ведучою Московського державного телебачення, а також активним прихильником війни в Україні. Собчак – відома журналістка і телеведуча, яка також балотувалася в президенти в 2018 році, нібито в опозиції до самого Володимира Путіна. Насправді вона завжди підтримувала кремлівський режим, але в набагато витончених формах. У велику політику Володимира Путіна ввів її батько Анатолій Собчак.
Він був мером Санкт-Петербурга на початку і в середині 90-х років минулого століття і прийняв молодого Путіна в якості радника з зовнішньої торгівлі. Тоді, в епоху бандитського Петербургу, Путін заробив свої перші мільйони, як і Пригожин, і Медведєв, і багато інших осіб з найближчого оточення нинішнього глави Кремля. Взагалі не зрозуміло, навіщо Києву ліквідовувати цих двох жінок. Очевидно Москва прагне продемонструвати власній громадськості, що Україна готова у своїй політиці знищувати навіть цивільних росіянок, але постійно знаходяться на сторожі федеральні агенти, які зробили все це неможливим. Отже, Кремль написав сценарій, у режисурі ФСБ підібрав акторів і ось змова начебто оперативно викрита. Російський народ проковтнув черговий інформаційний фейк. Але як і раніше, все без змін в репертуарі кремлівського театру абсурду.
