Росія продовжує нарощувати масштаби повітряного терору – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.)
Про це розповідає NewsWeek
У ніч на 2 червня 2026 року Російська Федерація здійснила один із наймасштабніших комбінованих повітряних ударів за весь період повномасштабної війни проти України. Атака була проведена із застосуванням ударних безпілотних літальних апаратів, а також ракет повітряного, морського та наземного базування різних типів. Основним напрямком удару став Київ, водночас атак зазнали Дніпро, Харків, Запоріжжя та інші регіони України.
Загалом противник застосував 729 засобів повітряного нападу, серед яких 73 ракети різних типів: 8 протикорабельних гіперзвукових ракет 3М22 «Циркон», 33 балістичні ракети «Іскандер-М», 27 крилатих ракет Х-101 та 5 крилатих ракет «Калібр». Крім того, було зафіксовано запуск 656 ударних безпілотних літальних апаратів різних типів. Станом на ранок 2 червня відомо про 94 поранених та 11 загиблих у різних регіонах України.
Масовані удари по Києву, Дніпру, Харкову, Сумах, Запоріжжю та інших містах вкотре демонструють відсутність реальної готовності Кремля до мирного врегулювання війни. Поєднання масштабного воєнного терору проти цивільного населення з декларативною дипломатичною риторикою свідчить про використання переговорного процесу як інструменту політичного та психологічного тиску на Україну. Нічна атака підтверджує, що заяви Москви про зацікавленість у мирному процесі не супроводжуються жодними практичними кроками щодо деескалації. Навпаки, Росія продовжує нарощувати масштаби повітряного терору, розширюючи географію ударів по великих українських містах та спричиняючи нові жертви серед цивільного населення.
Повторний масований удар по Києву після атаки 24 травня 2026 року свідчить, що його метою є не лише ураження окремих військових об’єктів. Очевидним є прагнення Кремля чинити системний психологічний тиск на столицю України як політичний, адміністративний, інформаційний та символічний центр українського спротиву. Атаки на цивільну інфраструктуру покликані дестабілізувати психоемоційний стан населення, створити атмосферу постійної небезпеки та спровокувати суспільну втому від війни. Цілеспрямовані удари по житлових кварталах, медичних і дитячих закладах, а також об’єктах цивільної інфраструктури спрямовані на руйнування умов нормального життя населення. Водночас така стратегія лише посилює суспільне усвідомлення того, що будь-які поступки агресору не гарантують безпеки, а лише стимулюють подальшу ескалацію. Руйнування та пошкодження об’єктів у центральних районах Києва також спростовують російські заяви про нібито ураження виключно військових цілей.
Ураження житлових будинків, медичних установ, дитячих закладів та інших цивільних об’єктів свідчить про системний характер атак на міську інфраструктуру. Наслідками цих дій стали численні жертви серед мирного населення, поранення громадян та значні руйнування житлового фонду. Значна кількість загиблих і поранених у Києві, Дніпрі та Харкові, серед яких є діти, підтверджує свідоме використання Росією тактики терору проти цивільного населення. Застосування крилатих і балістичних ракет, а також ударних БпЛА проти густонаселених міст у нічний час об’єктивно збільшує ризик масових людських втрат та ускладнює роботу рятувальних і медичних служб. З огляду на характер цілей та обставини атак, ці дії мають ознаки грубих порушень міжнародного гуманітарного права та потребують належної міжнародно-правової оцінки.
Зниження темпів просування російських військ на окремих ділянках фронту дедалі більше спонукає Кремль компенсувати відсутність стратегічних успіхів на полі бою посиленням повітряного терору проти тилових регіонів України. Масовані удари по Києву та інших містах спрямовані як на залякування українського населення, так і на створення пропагандистського ефекту для внутрішньої російської аудиторії. Обстріли цивільної інфраструктури є реакцією на неспроможність досягти вирішального перелому на фронті та на ефективні удари України по військовій логістиці, складах боєприпасів і об’єктах паливно-енергетичної інфраструктури Росії. Замість деескалації Москва дедалі більше концентрує зусилля на руйнуванні умов життя в українському тилу, що свідчить про обмеженість її можливостей досягти поставлених цілей виключно військовими засобами.
Остання атака також вкотре підтверджує критичну важливість подальшого зміцнення української системи протиповітряної та протиракетної оборони. Для ефективного захисту населення та об’єктів цивільної інфраструктури необхідним залишається нарощування постачань сучасних систем ППО і ПРО, зокрема Patriot, SAMP/T, NASAMS та IRIS-T. Особливого значення набуває забезпечення України додатковими запасами ракет для комплексів Patriot, які залишаються одним із небагатьох засобів, здатних ефективно перехоплювати балістичні та гіперзвукові ракети. Активне використання Росією саме такого озброєння свідчить про її прагнення максимально використати наявні обмеження української протиракетної оборони для завдання значних руйнувань та втрат серед цивільного населення.
Ракетно-дронові удари по українських містах також підтверджують необхідність подальшого посилення міжнародного санкційного тиску на Російську Федерацію. Російський військово-промисловий комплекс продовжує функціонувати завдяки доходам від експорту енергоносіїв, імпорту критично важливих технологічних компонентів та використанню схем обходу санкцій через треті країни. Нові обмежувальні заходи мають бути спрямовані насамперед на перекриття фінансових, логістичних і технологічних каналів, що забезпечують виробництво ракетного озброєння та ударних безпілотників.
Переважна більшість ударів по цивільній інфраструктурі України має ознаки воєнних злочинів відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Усі факти руйнувань, жертв серед цивільного населення та атак на невійськові об’єкти документуються українськими та міжнародними структурами. Відповідальність за ці дії повинна бути встановлена в межах міжнародного правосуддя, а винні особи мають постати перед судом за скоєні злочини.
