Загроза з півночі: чи реальне повторне вторгнення в Україну з Білорусі?

Політолог, військовий експерт, співголова Громадської ініціативи “Права Справа“ Дмитро Снєгирьов:

Про це розповідає NewsWeek

Станом на кінець травня 2026 року загроза повторного наземного вторгнення в Україну з території Білорусі оцінюється військовими аналітиками та Силами оборони як дуже низька (на рівні 3–5%).

Звертаю увагу, що наразі на території Республіки Білорусь відсутні основні ознаки формування контингенту вторгнення: не зафіксована передислокація важкої бронетехніки, особового складу, створення польових складів з БК та паливно-мастильними матеріалами, розгортання польових шпиталів.

Якщо і йдеться про використання країною-окупантом території Республіки Білорусь, то це, в першу чергу, – інфраструктура білоруських збройних сил, адже у них є три військові аеродроми. Також є інформація українського розвідториства щодо можливості розміщення ретрансляторів вздовж українського-білоруського кордону. Це проведення тих заходів з метою збільшення дальності ураження російських безпілотників для використання білоруського повітряного простору, щоб завдавати ударів по території України.

Хотів би пояснити деякі аспекти. Республіка Білорусь застосовує свої системи ППО для збиття будь-яких безпілотників. Уже були зафіксовані випадки збиття російських безпілотників, як ЗРК, так і системами ППО, йдеться про використання літаків білоруської армії. Тому говорити, що повітряний простір Білорусі – відкриті двері для росіян, то це, як мінімум, не відповідає дійсності.

Натомість, основна небезпека – 5000 особового складу ПВК “Вагнер” на території Республіки Білорусь. Причому ці вояки легалізовані на території цієї країни згідно з місцевим законодавством. Вони мають практичний досвід ведення боїв в міській забудові і можуть бути використані російською стороною для створення локальних загроз на білорусько-польському кордоні або білорусько-українському. Такого сценарію відкидати не можна.

Це фактично гібридний характер війни.

Щодо даних розвідки ДПСУ, варто довіряти професіоналам. ДПСУ повідомляє, що безпосереднього переміщення ворожої техніки чи особового складу регулярних військ у безпосередній близькості до кордону не спостерігається. Проте вся ділянка залишається зоною підвищеного ризику, а сили оборони продовжують укріплювати оборонні рубежі.

Разом з тим ДПСУ офіційно спростувала звинувачення Ради безпеки Білорусі про нібито “масовані атаки українських БпЛА” на білоруську прикордонну інфраструктуру. Українські прикордонники наголошують, що такі заяви Мінська є виключно інформаційною провокацією з метою перекладання відповідальності.

За інформацією ГУР МОУ, станом на поточний момент на території Білорусі немає ударних чи наступальних угруповань російських військ, які могли б створити пряму загрозу масштабного вторгнення в Україну. Кремль утримує в РБ виключно обмежений контингент чисельністю близько 2000–2500 військовослужбовців. Наявні сили класифікуються як підрозділи забезпечення, логістики та технічного супроводу. Близько 1450 осіб несуть службу на радіотехнічному вузлі “Барановичі” та 43-му вузлі зв’язку “Вілейка”. Понад 500 військових розгорнуті на аеродромах “Барановичі”, “Зябровка” та “Мозир” для обслуговування ППО, РЕБ та авіації. А це не можна класифікувати як формування контингенту вторгнення.

Попри відсутність живої сили для наступу, українська сторона фіксує інші загрози. За даними ГУР МОУ, у прикордонних районах Білорусі триває розбудова доріг до українського кордону та налагодження прихованих артилерійських позицій. Крім того, росія планує розгорнути в РБ станції управління БПЛА дальньої дії.

Українська сторона чітко дала зрозуміти Лукашенко, що у разі провокації вся територія Білорусі опиниться в зоні ураження української сторони. Якщо ми до Челябінська дотягуємося – 2000 км, то передати “палкий привіт” Мозирському нафтопереробному підприємству, не стане аж занадто великою проблемою для українського розвідтовариства. І це досить серйозно впливає на настрої білоруського диктатора в можливості повторення сценаріїв 2022 року. Але основне – у білоруської армії немає достатнього нарощування сил.

Збройні Сили РБ — це близько 55 тисяч особового складу. Із них 15 тисяч — цивільні. Сухопутні війська рб налічують до 24 тисяч жителів. Найбільш боєздатними є три бригади: 38-та гвардійська окрема мобільна бригада (Брест), 103-та гвардійська окрема мобільна бригада (Вітебськ) та 5-та окрема бригада спеціального призначення (Мар’їна Гірка).

Щорічний призовний контингент складає приблизно 50 тисяч осіб. Навчений резерв — близько 290 тисяч осіб. До чверті військовослужбовців — контрактники.

Якщо гіпотетично припустити можливу частку ЗС РБ у вторгненні на територію України, то білоруси можуть виставити близько 15-20 тисяч підготовленого особового складу.

До потенційних загроз варто віднести наявність на озброєнні і на консервації ЗС РБ більше 1,3 тисячі танків Т-72Б. Це дуже багато. Росіяни зараз розконсервують свої танки Т-62 та Т-64. А Т-72 — нова модель, до того ж, яка пройшла певну модифікацію у складі збройних сил Республіки Білорусь.

Постійна напруга на північному кордоні змушує Україну утримувати там значні сили та резерви. Це дозволяє російській армії відволікати українські підрозділи від основних напрямків наступу.

Президент Білорусі Олександр Лукашенко кілька разів заявляв про необхідність “мобілізації” білорусів. У лютому Міноборони Білорусі проводило збори резервістів та перевірку бойової готовності армії.

Водночас Лукашенко заявив, що Білорусь вступить у війну у разі атаки “з іншого боку”. За його словами, у такому випадку йтиметься про “захист”, а росія надасть допомогу.

Варто зауважити, що сценарії 2022 року не повторяться.

Українсько-білоруський кордон на даний момент — це укріплена лінія, практично фронт. Проведені інженерно-фортифікаційні роботи, створена достатня глибина мінних полів. Вздовж кордону також зосереджені оперативні резерви, щоб не допустити повторення сценарію лютого 2022 року.

Наразі з українського боку триває зведення додаткових оборонних споруд, мінування потенційно небезпечних напрямків та посилення моніторингу за допомогою засобів аеророзвідки.