Повне фіаско російського “бліцкригу” в Україні очевидно
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
Повне фіаско російського “бліцкригу” в Україні очевидно. Очікуваного швидкого захоплення території та повалення української влади не відбулося. На штурм невеликих сіл і териконів на лінії розмежування агресор витрачає місяці і десятки тисяч життів – здебільшого марно. Росія не здатна досягти перемоги на фронті, тому зробила ставку на дестабілізацію світу, щоб відволікти Захід від підтримки України. Війна виснажує Росію, зробивши її ресурсно залежною від Китаю. Не в стані РФ також і поповнювати арсенали озброєння без допомоги Північної Кореї та Ірану, з якими сформувала нову “вісь зла” на противагу демократичній коаліції. Використовуючи деякі голоси на Заході, Росія намагається продати світові ідею пожертвувати Україною заради глобального миру. Але Україна не здасться, бо для неї це екзистенційна війна, в той час як для Росії – примха її 71-річного диктатора. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан називає вторгнення Росії в Україну “військовою операцією”, адже Москва формально не оголошувала Україні війну та не проводила загальної мобілізації. Між тим, війна між Росією та Україною – це факт, і ця війна по-справжньому повномасштабна. РФ задіює для агресії всі свої ресурси і засоби, крім тих, застосування яких потенційно несе для РФ більше ризиків, ніж переваг. “Військовою операцією” вторгнення до України називає лише Кремль, аби применшити масштаби конфлікту і виправдати свої злочинні цілі та дії. Росія не звикла оголошувати війни тим, проти кого розпочинає військову агресію. Риторика кремлівської дипломатії слугує виключно пропагандистським цілям і не цурається відвертої брехні. Мобілізація в Росії триває. Її масштаби обмежені суто фізичною спроможністю, а не доброю волею чи форматом так званої “СВО”. Масштаби підтримки, якої так гостро потребує Україна з боку ЄС та НАТО, справді великі. Адже йдеться про завдання перемогти у повномасштабній війні, а не просто зупинити якусь “військову операцію”.
Росія – країна-спонсор тероризму, що закріплено у міжнародних актах. 23 листопада 2022 р. Європарламент підтримав резолюцію про визнання Росії державою-споносром тероризму. 13 жовтня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про визнання російського режиму терористичним. Участь у заходах на території Росії – це підтримка тероризму. Серед країн, громадяни яких братимуть участь у міжнародних заходах в Росії, будуть переважно представники автократичних режимів та держав, які спонсорують терористичні організації. Громадяни цивілізованих демократичних країн не можуть перебувати з ними в одному просторі, оскільки таким чином, вони легітимізують їх на міжнародній арені. Перебування в РФ є небезпечним для іноземців. В умовах протистояння кремлівського режиму з усім цивілізованим світом, учасники заходів можуть стати об’єктами злочинних провокацій. Особи, які мають єврейське походження не можуть почуватися в Росії безпечно і не мають туди їхати (приклад події в Дагестані). Сучасна РФ є країною з вираженими расистськими, ксенофобними та гомофобними ознаками, де процвітає нетерпимість до інших націй та культур.
Росія є фактично країною-концтабором, де порушуються права людини, а перебування небезпечно для нормальної людини. Як СРСР був країною концтаборів, так само Росія є країною в’язниць і жебраків, а не добробуту і рівності. В той час, коли в Росії із в’язниць звільняють вбивць, ґвалтівників і людожерів для участі у боях в Україні, пересічних громадян за репост у соцмережах засуджують на 15 років за гратами. Будь-який протест в Росії закінчується посадкою у в’язницю. У РФ в останні роки систематично порушуються права жінок (про це, зокрема, свідчать заяви представників влади РФ Мізуліної та Павлової про те, що жінкам не потрібна освіта, вони повинні лише народжувати дітей), а також відчутно посилилось гендерно-орієнтоване насильство. Рівень злочинності настільки високий, що існують високі ризики зґвалтування. Наприклад, Татарстан – мусульманський регіон із низьким рівнем толерантності до громадянства, кольору шкіри, зовнішнього вигляду, орієнтації. Типовому європейському підлітку перебувати в Росії – небезпечно. В РФ немає широкого переліку важливих чи якісних ліків, дефіцит спеціалізованих продуктів для алергіків, чи осіб, які дотримуються дієтичного харчування, проблеми з якісною питною води, низький рівень медичної допомоги.
Російська агресія проти України позбавила українських дітей можливості прожити щасливе дитинство, значну частину часу вони проводять в укриттях, під час систематичних загроз ракетних ударів чи ударів БПЛА по мирним містам України. Багато з них стали каліками, отримали поранення, опіки, психологічні травми і не можуть повноцінно повернутися до навчання і спорту. Необхідно чітко усвідомлювати, що всі здобутки і всі розробки від міжнародних заходів і змагань в Москві чи інших російських містах будуть використані в інтересах російського воєнно-промисловому комплексі для виробництва зброї, яка буде і далі убивати українських дітей та молодь.
