Путін не заслуговує на спокійну смерть у зеніті влади та посмертне вшанування – Олександр Левченко

Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):

Втрати ЗС РФ з 24 лютого 2022 року становлять понад 300 тисяч осіб, а це вище, ніж загальні втрати Росії у всіх війнах після 1945 року. Крім того, російські війська втратили 321 літак, 324 гелікоптери, 5223 танки, 9834 бойових броньованих машин, 7250 одиниць артилерії, 563 засобів ППО, 846 ракетних систем залпового вогню. Тільки, щоб поховати всіх в окремих могилах, потрібно виділити територію розміром, як вся резиденція Володимира Путіна на Валдаї. Путін уникає прямої відповіді, коли брехливо заявляє про те, що втрати росіян начебто один до десяти, не називаючи при цьому конкретних цифр. Інформація про 300 тисяч загиблих російських солдат відповідає дійсності відповідно до щоденної звітності українських підрозділів та Генерального штабу ЗСУ, а значить кількість поранених військовослужбовців РФ може сягати мільйона. Чисельність загиблих росіян зрівнялася з кількістю минулого року мобілізованих, а значить – нової хвилі мобілізації після президентських виборів у березні 2024 р. не уникнути. Такі втрати були б критичними для будь якої цивілізованої країни, де уряд дбає про своїх громадян. Російське командування байдуже до життя своїх солдатів. Воно воює кількістю, а не якістю, розраховуючи на наявність у країни значних мобілізаційних ресурсів. Всі російські втрати – ганебні та безглузді, як і сама розпочата Кремлем війна. Російські солдати гинуть як загарбники та воєнні злочинці, яких будуть цуратися нащадки. Путін міг би одним своїм рішенням зупинити цю криваву бійню. Однак, війна триває, бо найбільше тиран боїться публічного визнання фіаско своєї воєнної авантюри, як і відповідальності за скоєні злочини. Крім сотень тисяч полеглих, тягарем для Росії на роки стануть мільйони скалічених тілесно і душевно «ветеранів», – чергове втрачене покоління росіян. Зараз військове керівництво РФ зосередило у районі Авдіївки близько 40 тисяч солдатів. Це місто може стати такою ж братською могилою, як і Артемівськ. Терплячий російський народ готовий і далі боротися за батьківщину, але рано чи пізно захоче все-таки почути від влади, як довго триватиме СВО? Коли чоловіки зможуть повернутись додому?

Російські окупанти вчинили вбивство родини Капканців у тимчасово окупованій Волновасі Донецької області. Серед загиблих троє жінок, чоловік та діти 9 і 5 років. Росіяни систематично порушують права населення тимчасово окупованих територій України: вбивства, катування, позбавлення волі, пограбування, депортації мають масовий характер. Злочини проти окупованих українців вчиняє як російська держава в цілому, так і рядові її представники, які відчувають себе господарями на завойованих територіях. До злочинів російських солдат заохочує також офіційна пропаганда. Росіяни поводяться на тимчасово окупованих територіях України так, як вони поводилися під час війн у Чечні і як поводили себе на окупованих територіях України нацисти під час Другої світової. Українці в окупації позбавлені можливості безпечно висловлювати свою незгоду з діями загарбників. Спротив окупантам перейшов у підпільні форми. Населення допомагає партизанам та передає інформацію компетентним органам України. Понад усе українці в окупації чекають на своє визволення. Україна не має права зрадити їхні надії тому і боротиметься за визволення кожного метра тимчасово окупованих російською армією територій.

Речниця МЗС РФ Захарова звинуватила Україну в причетності до антисемітських заворушень у Махачкалі. Україна є країною міжетнічної та міжрелігійної злагоди. Ніде і ні за яких обставин українці не будуть провокувати чи підтримувати антисемітизм та інші види ксенофобії. Антисемітизм у Росії став серйозною внутрішньою проблемою, джерелом якої є багаторічна і системна пропаганда ненависті до інших народів. Москва традиційно намагається перекласти відповідальність за власні негаразди на зовнішній ворожий вплив. Громадянам РФ пора усвідомити, що за допомогою сумнівної конспірології ними просто маніпулюють. Україна з прикрістю спостерігає за антисемітськими проявами на Північному Кавказі. Справжнім інтересом кавказьких народів є боротьба не проти євреїв, а проти колоніального панування Москви. Не виключено, що саме російські спецслужби влаштували антисемітські акції – для спрямування протестних настроїв на Північному Кавказі у безпечне та вигідне для себе русло. Якщо, за словами речниці російського МЗС, Київ начебто в змозі організувати масові заворушення в Махачкалі, то мабуть скоріше це зробив би у Москві, щоб юрба винесла ногами вперед з Кремля диктатора Путіна. Очікування українців та мільйонів громадян інших країн на швидкий кінець кремлівського тирана – зрозумілі та виправдані з моральної точки зору. Чутки про можливу смерть Путіна активізуються та циркулюють вже не перший рік поспіль. Джерелом їх поширення, зазвичай, є вкрай сумнівні ресурси і особи. Україні та українцям не варто будувати свої плани і політичні стратегії у розрахунку на цю подію. Адже поява таких фейків може бути лише проявом внутрішньо видової боротьби між різними групами впливу в РФ. Путін не заслуговує на спокійну смерть у зеніті влади та посмертне вшанування. І навіть не на ореол мученика як можливої жертви замаху. Він має бути кримінально переслідуваним з виконанням справедливого вироку міжнародного трибуналу за військові злочини та злочини проти людства та людяності ще за життя. Таке бажання не тільки українського народу, але і норм та принципів міжнародного права.