Путін приятелює з такими ж особами, які бажають керувати країнами до кінця своїх днів – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
17 березня путінський режим проведе так звані “президентські вибори” і до участі в цьому фарсі схилятиме громадян України на тимчасово окупованих російськими військами територіях. Втягування українців на тимчасово окупованих територіях у російські вибори – це ще один крок загарбника у напрямку протиправної інкорпорації до Росії захоплених територій України. Участь українців у російських виборах не має нічого спільного з волевиявленням і є юридично нікчемним актом. Особи, які беруть участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованих територіях, або публічно закликають до їхнього проведення, нестимуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України за статтею про колабораційну діяльність.
Водночас чинне українське законодавство не передбачає кримінальної відповідальності лише за факт участі, в тому числі примусової, у так званих “виборах”, які готує РФ на тимчасово окупованих регіонах України. Бойкот російських “виборів” на ТОТ – це форма спротиву окупації, яка наближає перемогу України. Водночас, кожен українець в окупації має зважати на ступінь персонального ризику, діючи наперекір загарбникам. Росія – тоталітарна диктатура, правлячий режим якої перетворив процедуру виборів на позбавлений первинної суті, ритуал. Так звані “вибори” Путіна на черговий президентський термін у 2024 році будуть найгіршими за всю історію Росії, адже супроводжуватимуться насильством проти мільйонів українських громадян на тимчасово окупованих територіях.
Легітимність псевдовиборів категорично не можна визнавати. Про це заявили демократичні країни світу. Чергове начебто переобрання Путіна главою держави є політичним фарсом та демонстрацією повної зневаги до демократичних інститутів виборів з метою періодичного оновлення влади. Маскування диктатора під начебто обрання його народом свідчить про намагання представити себе світу, як демократично обраного політика, а насправді узурпувавшого владу. Путін при владі в РФ знаходиться з 1999 року і це йому так подобається, що всякому російському громадянину, який тільки посміє запропонувати диктатору поділитися владою з кимось іншим загрожує смерть або в кращому випадку довготривале ув’язнення. Тому не дивно, що Путін приятелює з такими ж особами, які бажають керувати країнами до кінця своїх днів, взагалі не розглядаючи альтернативу такому способу мислення. Путін вже давно став в один ряд з білоруським диктатором Лукашенко та північно-корейським Ким Чен Іном. Диктатори намагаються підтримувати один одного, щоб утриматися при владі. Тому увесь вільний світ має об’єднати свої зусилля для ефективно протидії диктаторському Інтернаціоналу, що замахується на демократичні засади та свободи багатьох народів.
При цьому уже показовим став 16-годинний бій Інгушської Визвольної Армії з російськими карателями у місті Карабулак Республіки Інгушетія. Інгуші – один з поневолених Кремлем народів, який прагне свободи і самовизначення. За часів Сталіна цілий народ був виселений з місць свого проживання на північному Кавказі, отримавши звинувачення у начебто колабораціонізмі з військами німецького Вермахта у 1942-43 роках. Потім після смерті Сталіна інгушам таки дозволили повернутися на місця свого проживання як і депортованим сусідам – чеченцям.
Сучасна Росія як і сталінський Радянський Союз є тоталітарною диктатурою і в’язницею народів, які хочуть вільно жити і творити. 23 лютого 2024 року Верховна Рада України ухвалила Постанову про визнання права інгушського народу на створення незалежної суверенної національної держави, засудження злочинів Росії проти інгушів та відновлення територіальної цілісності Інгушетії. Минулого року Комітет Інгушської Незалежності заявив про початок формування збройних сил Інгушетії. Інгуші протистоять московській імперії як у себе на батьківщині, так і в лавах Сил оборони України. Під час бою в Карабулаку російські карателі застосували проти повстанців вогнемети “Шмель” у районі багатоквартирної житлової забудови. Російські війська не зважають на загрозу життю цивільних ні в Україні, ані на території РФ. Не інгушські повстанці є терористами, як їх проголошує Кремль, а російські карателі, які намагалися їх знищити.
А рівно два роки тому російська авіація завдала удару по пологовому будинку Маріуполя. Постраждало 17 осіб, зокрема вагітні жінки та породіллі. Одна з жінок померла разом з дитиною. Росія веде проти України геноцидну війну, яка супроводжується системним порушенням міжнародного гуманітарного права та воєнними злочинами. Кадри трагедії Маріуполя в російській облозі стали широко відомими завдяки відважній роботі фото кореспондентів. Росії не приховати свої злочини брехнею і замовчуванням. Російська пропаганда брехала, ніби пологовий будинок в Маріуполі був військовою базою полку національної гвардії “Азов”, а вагітних жінок начебто зігнали на місце авіаудару для “постановки”.
Однак вагітна Маріанна Підгурська з фото, зробленого Євгенією Малолєтка і справді збиралася народжувати у пізніше розбомбленому пологовому, вона не була “акторкою”, якою її спочатку оголосила російська пропаганда. Незважаючи на те, що Росія поставила життя цієї жінки та її майбутньої дитини під загрозу, а також оббрехала і висміяла її біду, пізніше Підгурська вимушена була стати слухняним знаряддям російської пропаганди на тимчасово окупованих територіях. Драма Маріанни Підгурської у дійсності є історією в мініатюрі того, як держава-агресор планує поводитися з усіма українцями: перетворити жертв свого насильства на заляканих лояльних підданих, які “пробачають” всі заподіяні їм кривди.
