У Росії вже проростають паростки громадянської війни – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
2 листопада в Берліні відбулася конференція міністрів закордонних справ держав ЄС “Ширший, сильніший Союз – підготовка ЄС до розширення та країн-кандидатів до вступу” за участі міністра закордонних справ України. Незважаючи на виснажливу оборону від російської агресії, Україна цілеспрямовано здійснює успішну трансформацію, і вже виконала всі сім рекомендацій для початку переговорів про вступ до ЄС. Надавши Києву статус країни-кандидата минулого року, Брюссель дав зрозуміти, що Україна увійде до спільноти європейських народів. Україна розраховує розпочати переговори про вступ до Євросоюзу ще до кінця 2023 року. Київ уважно відстежує, а також бере участь у дискусіях щодо подальших реформ ЄС. Проте процеси внутрішніх трансформацій європейської спільноти не повинні сповільнювати шлях України до членства. Українці – найбільші євро оптимісти серед народів Європи. Вони захищають свою країну з вірою в її європейське майбутнє. Стає абсолютно очевидним, що Брюссель потребує потенціалу України для зміцнення європейської спільноти. Розширення Євросоюзу за рахунок України – це можливість ЄС стати ще сильнішим. Приєднання України жодним чином не стане тягарем для європейської спільноти, а лише доповнить її додатковими перевагами. Тому до Києва 4 листопада ц.р. прибула голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Вона зустрілася з політичним керівництвом України та виступила у Верховній Раді України. Це візит є свідченням підтримки європейським прагненням офіційного Києва та українського народу.
Під час останніх слухань у Сенаті міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що у разі перемоги Росії в Україні Путін не зупиниться і атакуватиме НАТО. Путін розпочав війну не лише проти України, а й проти усього демократичного світу, заснованого на правилах, а не диктаті. Тому ця війна повинна завершитися перемогою над агресором, а не досягненням тимчасового компромісу з ним. Відсіч путінській агресії вимагає постійних видатків, що обтяжує платників податків іноземних країн. Тому в Києві цінують зусилля Заходу у підтримці України. Водночас треба не забувати, що кривава війна з РФ найбільше обтяжує саме українців, адже крім фінансових втрат український народ втрачає своїх співвітчизників. Допомога Україні – це не милосердя, а демонстрація рішучої позиції Заходу не поступитися агресору. Інший сценарій, коли колективний захід опустить руки і перестане підтримувати Україну тільки заохотить Кремль до масштабування експансії. Росії вигідний перехід конфлікту у стан позиційної війни, адже таким чином стабілізуються російські загарбання і з’являється час для відновлення наступальних резервів. Україні та її союзникам не можна зволікати. Не варто давати агресору час на перепочинок і відновлення. Лише кардинальне нарощування воєнного потенціалу за рахунок отримання в достатніх кількостях нових зразків сучасного озброєння, надаватиме Силам оборони України необхідну міць для результативного контрнаступу, що повністю зруйнує плани Москви.
4 листопада в РФ відзначають День народної єдності. Путінська агресія проти України кардинально погіршила життя росіян, створила додаткову політичну і соціальну напругу, зруйнувала життєві перспективи мільйонів громадян. Сотні тисяч громадян РФ втекли від путінського режиму з країни після початку повномасштабної війни. За кордоном росіяни намагаються всіляко відмежуватись від своєї батьківщини і навіть вигадали новий прапор Росії. Спалахи антисемітизму в Росії, реально загрожують єврейській громаді у цій країні. РФ примусово записала собі в громадяни мільйони окупованих українців, більшість з яких ненавидять загарбників і за будь якої нагоди діятимуть їм на шкоду.
У Росії вже проростають паростки громадянської війни, започатковані заколотом Пригожина. Війна вкотре проявила колоніальну сутність Росії: привілейоване становище російських мегаполісів таких як Москва і Петербург та приреченість на повну безперспективність етнічної периферії, російської глибинки. Поневолені Кремлем народи Росії поступово усвідомлюють власні інтереси, та їхню разючу відмінність від планів Москви. Тому Володимир Путін готується до можливих протестів: у Москві проведуть навчання на випадок виникнення воєнного путчу. Контроль над росіянами посилюється: уряд витратить 285 млн рублів на створення спеціальні мережі для організації стеження за водіями.
Крім Москви, три чверті російських регіонів також запровадили системи стеження за росіянами. Похід на Москву ПВК «Вагнер» відкрив «скриньку Пандори», показавши, що збройне повстання в Росії можливе і влада цього дуже боїться. Антисемітські погроми у Дагестані продемонстрували слабкість правоохоронної системи Російської Федерації. У Махачкалі ціла державна машина протягом кількох годин не могла впоратися із зграєю бунтівників. А якби вони були озброєні, що тоді? Російські силовики здатні розганяти лише мирні протести, а з агресивними, мотивованими і, хоч би, мінімально озброєними групами, вони не здатні впоратися. Активна підготовка уряду до боротьби з бунтами може лише свідчити про швидкий початок нової хвилі мобілізації по всій Росії і тоді очікуваного глибокого невдоволення серед російських громадян.
