Міжнародний бокс, дружба між Казахстаном та Україною, інтерв’ю з боксером Русланом Мирсагаєвим

Блискуча перемога нашого Олександра Усика дала можливість побачити, як багато прихильників боксу у всьому світі. Бокс відноситься до елітного виду спорту, спортсмени мають можливість заробляти непогані, а часом величезні гроші, хоча без підводних каменів теж не обходиться. Це тяжка, виснажлива праця, а не просто тренування, а потім бій у ринзі. Необхідно вдуматись, яка головна мета під час бою, а саме так підловити суперника і вдарити його так, щоб він упав у нокдаун, а краще у нокаут, і не зміг прийти до тями протягом 10 секунд. Ті люди, які не є прихильниками боксу вважають його жорстоким та не привабливим видом спорту, а істинні фанати обожнюють бокс та все, що з ним пов’язано.

Журналіст NW Юлія Павліченко поспілкувалась із давнім знайомим Олександра Усика, отже співрозмовник це професійний боксер супертяжкої ваги із Казахстану, учасник Олімпійських ігор 2008 року Руслан Мирсагаєв. Інтерв’ю проходило на російській мові через WhatsApp, так як Руслан не володіє українською мовою, хоча її розуміє. Переклала інтерв’ю на українську мову журналістка Юлія Павліченко.

– Руслане скажіть будь ласка чому ви вибрали такий спорт як бокс?

– Я прийшов у бокс майже у 17 років, деякі тренери вважають, що це пізно, але вже через віроку тренувань я перемагав хлопців, які займались боксом більше трьох років. Раніше до боксу я займався футболом, грав за шкільну команду, але з часом зрозумів, що командний вид спорту мені не зовсім підходить. Якось я побачив змагання із боксу, мені дуже сподобалось як боксують спортсмени, як вони рухаються, тому мені все дуже сподобалось. Тим паче я завжди відчував, що боротьба це моє. В школі я непогано вчився але розумів, що тільки навчання мені не вистачить, і що через бокс є можливість вийти у люди, так як за вищу освіту необхідно платити, і мене насправді дуже сильно захопив бокс.

– Якими своїми перевагами ви можете похвалитися?

– Найперше мабуть це працьовитість, терплячість, бажання виграти та змагатись до останнього. В мене весь час були тренування до пізнього часу, мене навіть тренер виганяв із спортзалу, щоб я йшов додому (сміється). Я завжди приходив на тренування за півтори години до початку групових занять.

– У вас є вища освіта?

– Я вчився спочатку у фізкультурному, але пішов з другого курсу, так як на той момент переїхав із Киргизії у Казахстан, і вирішив перевестись у залізничний коледж, мені здалось, що так буде корисніше для мене.

– За своє боксерське життя ви змінили багато тренерів?

– Так у мене було багато тренерів, а свого найпершого тренера я досі згадую та підтримую з ним зв’язок, він був моїм фундаментом, його звуть Володимир Рослов. Він дуже хороший тренер, займав бронзові та срібні медалі на змаганнях чемпіонатах колишнього СРСР та на турнірах категорії А.

– На вашу думку якими якостями повинен володіти хороший тренер?

– Хороший тренер повинен бути гарним психологом, мати підхід до свого бійця, розуміти психологічний стан своїх боксерів, встановлення взаємності, щоб знати як правильно донести інформацію, особливо коли боксер на ринзі, аби переломити хід бою, тому правильна робота відіграє велику роль. Мій перший тренер ніколи не підвищував на мене голос, навпаки мене заспокоював, щоб я дотримувався холоднокровності, а на інших бійців він міг іноді підвищити голос, але не на мене. 

– Багатьом відомо, що бокс є одним із самих прибуткових видів спорту, як спортсмену отримати гроші?

– Спершу боксери не дуже заробляють, розкажу на своєму прикладі. Спочатку мені на підтримку життя вистачало, потім вже коли я попав у Національну збірну і займав лідируючу позицію, то отримував хорошу стипендію, а потім гонорари. На Олімпіаді де боєць виграє наприклад золото, то країна може подарувати, припустимо квартиру.

– А що ви отримали за участь в Олімпіаді?

– Це було у 2008 році, я потрапив у чверть фінал, отримав потім 10000 доларів, на той час це були хороші гроші.

– Як ви потрапили на Олімпіаду і скільки разів приймали участь?

– Я приймав участь в Олімпіаді один раз, вона проходила у Пекіні, мені було 22 роки, серед боксерів велика конкуренція, тому потрапити другий раз не так просто. Я виграв Азіатський ліцензійний турнір у лютому 2008 року, туди входять майже всі країни Азіатського континенту, такі як Китай, Японія, Іран, Узбекистан та інші.

– Хто із ваших суперників з ким ви провели бої наразі мають популярність?

– Я проводив бій із вашим українцем В’ячеславом Глазковим, побившись із ним я, отримав великий досвід, мене потім дуже хвалили, я навчився деяким його «фішкам», отримав багато корисних речей, адже він дуже хороший боєць. На Олімпійських іграх я виграв бій у австралійця Деніеля Біхана, а другий бій я програв боксеру із Китая Чжану Жилею. Фізично я був готов до поєдинку, але занадто перетренувався, як то кажуть сильно горів і підзагнав себе, і головне, що психологічно не підготувався до бою. Саме цей боксер проводив бій 20 серпня у Саудівській Аравії, перед поєдинком Усика та Джошуа.

– Де ви ще приймали участь крім Олімпійських ігор?

– Я приймав участь в чемпіонаті світу в 2005 році у Китаї, тоді я їздив від Киргизстану. Приймав участь у чемпіонаті Азії у тому ж році, який проходив у В’єтнамі. На чемпіонаті світу я виграв 2 бої у бійця з Румунії та бійця із Молдови. Ще був на чемпіонаті світу серед Збройних сил, який проходив у США, там я завоював бронзову медаль. В 2009 році у Баку на кубку АІВА  я виграв срібну медаль. У 2012 році мене визнали кращим боксером Азіатського континенту у Всесвітній серії боксу. Я взагалі ніколи не думав що надовго затримаюсь у боксі, і що це буде такий тернистий для мене шлях.

– Хто із боксерів є для вас кумиром або прикладом для наслідування?

– Мені подобаються багато боксерів, а саме кумирів немає. Але я у захваті від Джо Фрейзера, він глиба духу і характеру, він не боксував – він сражався у кожному бою. Я завжди хотів бути схожим саме на Фрейзера. Дуже важко коли поступаєшся у зрості та вазі своєму супернику, а в мене часто так і було, і у Джо Фрейзера теж були такі ситуації, може саме в цьому ми з нім схожі (сміється).

– Чи доводилось вам бувати на змаганнях в Україні?

– Я був у вашій країні на турнірі братів Кличко у 2006 році, там я завоював бронзову медаль, дійшов до полуфіналу, але через буйну вдачу під час бою повівся на провокацію свого суперника, з мене два рази знімали очки, я був кращим та сильнішим у бою ніж він, але все ж таки втратів можливість дійти до фіналу. У 2012 та 2013 роках я був на зборах у Криму, бачив такі міста як Одеса, Миколаїв та інші, прикро, що це було проїздом уночі, мені було дуже цікаво подивитись вашу країну.

– Які враження у вас залишились від України?

– Мені дуже сподобався Київ, я багато фотографував це гарне місто, відвідав історичні місця, пам’ятаю Хрещатик, Києво-Печерську Лавру, річку Дніпро і багато іншого. Найголовніше- мені сподобався український народ, такі прості, доброзичливі люди. Поки я їхав поїздом до Києва то всю дорогу спілкувався з українцями, вони виявились дуже хорошими і цікавими у спілкуванні людьми.

– Ви дивились бій між нашим Олександром Усиком та британцем Ентоні Джошуа?

– Звичайно дивився, я особисто знайомий із Олександром, ми познайомились на змаганнях у Баку в 2009 році, потім через рік він приїжджав в Астану на змагання, ми брали участь з ним перед Олімпійським турніром у Туреччині. Я із самого початку вболівав за Усика, як в перший, так і в другий раз. Спочатку я знайшов прямий ефір з російським коментатором, і там аж занадто відчувалось, що росіяни вболівають саме за Джошуа. Що стосується поєдинку то особливих відмінностей порівняно із першим боєм я не помітив, моментами Джошуа вдавалось бити Олександра. По животу, він використовував заборонені прийоми, але Усик зміг перебоксувати свого суперника, у нього була велика мотивація перемогти, підняти бойовий дух українського народу, щоб українці надихнулись на перемогу над окупантами.

– Отже російські фани вболівали за британця Джошуа?

– Саме так, більшість була за Джошуа, але це тому шо Росія воєю з Україною, а справжні істині прихильники боксу залишились вірними Олександру Усику. У новинах я часто читаю про конфлікти між росіянами за те, що багато хто співчуває тіа підтримує українців, а іншим це не подобається.

– І політичне питання: як Казахстан відноситься до військових дій в Україні?

– Наші люди категорично не підтримують агресію Росії, і не розуміють чому два колишніх братских народах наразі воюють. Ми підтримуємо українців, дуже переживаємо і бажаємо якнайскорішої перемоги. Для мене ніколи не було важливим хто людина за походженням, якої віри , національності. Головне це залишатися людиною і не звеличувати свій етнос вище за інших.