У Києві відкрилась виставка картин Оксани Фурси «Між небом та землею», присвячена перемозі України

У Києві в музеї Тараса Шевченка з початку липня відбувається арт-проект: виставка відомої художниці Оксани Фурси «Між небом та землею». 

Відкрилась експозиція 5 липня 2022 року, а всі картини талановитої художниці присвячені військовим діям в Україні. Навіть назви картин говорять самі за себе: «Крила Георгія Перемогоносця», «Янгол перемоги», «Янгол відродження» та інші. 

Атмосфера відкриття надихала усіх учасників заходу займатись творчістю, так як пані Оксана почала розмалювання однієї картини, а потім усі бажаючі теж долучились до розпису. та насолоджуватися картинами талановитої художниці. Серед запрошених гостей були відомі люди, з деякими з них поспілкувалась журналістка NW Юлія Павліченко та дізналась від них багато корисних та цікавих речей. 

Коментар для NW від відомої української співачки Олени Гребенюк:

– Пані Олено ви завжди посміхаєтесь, ви дуже приязна та добра людина, навіть зараз у такий важкий для України час. Скажіть будь ласка, як вам вдається бути такою позитивною людиною?

– Я весь час співаю, це дуже круто (сміється), я надихаюсь сублімацією. Тобто я вбираю в себе багато енергії, навіть негативної, а потім моє відчуття перелаштовує і як акумулюючу систему вже по інакшому як світло. Зараз потрібно багато світла, якщо буде багато позитиву, все наше життя в негативі в якому ми живемо ми навпаки повинні світитися, тоді ми поборемо все, що негативне в нашому житті. Неможливо весь час плакати, хоча для цього теж є місце і час, воно настає іноді зненацька. Коли я співаю, то бачу очі людей, які постраждали, яким дуже боляче, потім я бачу як вони виходять із важкого стану та починають співати зі мною і починають жити. Тому мені дуже приємно і я не можу не посміхатися (сміється).

– В караоке вас можна побачити, ви там теж співаєте?

– Частіше кажучи в караоке можна побачити моїх учнів. Інколи дівчата, які ходять до мене займатися вокалом кажуть, що хочуть заспівати в караоке якусь конкретну пісню і я з ними вчу цю пісню. Вони йдуть і просто блищать в караоке-клубі виконуючи пісню (сміється). Я цим пишаюся тому що для них це великий психологічний крок, а сама я не співаю в караоке. Я співаю на відкриттях заходів, недавно співала на відкритті заходу українських майстрів, який присвячений війні, мого друга Кирила Савченко. Він намотав на мене полотняну тканину, роззув, дав прапор в руки і сказав мені: «Співай». Я тоді співала акапельно українські пісні, дивилась на людей і у них було відчуття, коли ти дивишся і не можеш нічого з собою зробити, ні поворухнутися, оціпеніння. Ось в такому стані були люди поки я для них співала. Коли я співала пісню «Києве мій» я починала плакати, в мене були верхні ноти такі громогласні, ця пісня дуже красива і велична, драматургічний момент був знайдений. Це вільна Україна, яка може співати, яка дуже сильна і може все подолати.

На заході була присутня також відома українська актриса Наталія Васько, яка привітно відповіла на питання NW:

– Пані Наталя ви прочитали відвідувачам вірш Олени Теліги. Чому ви вибрали саме цей твір?

– Тому що цей вірш присвячений мужчинам, справжнім чоловікам, які ще в той час постраждали від московської влади. Кожна українська жінка знала, що в кожну хвилину, кожну мить з чоловіком, який любить Україну, відчуває себе українцем, це може бути остання мить. Всі знають, який буремний шлях української історії, багато найкращих чоловіків, воїнів не з нами, а на небі. Жінка в цьому вірші який я зачитала, говорить, що я буду життям для тебе, водою, повітрям, підтримкою – усім. Цей вірш ми вибрали разом з Оксаною (Оксаню Фурсою, – ред.).

– Отже історія завжди повторюється і Україна все одно переможе?

– Так, Україна переможе. Головне, щоб ми робили правильні висновки, адже розумна людина це та людина, яка вивчає свій та чужий досвід, а мудра людини це та – яка не робить помилок. Тому що ці помилки обертаються для нас кров’ю, страшною трагедією.

– Ви чудово передали весь той біль через вірш Олени Теліги, ви репетирували його чи просто було натхнення?

– Справа не у репетиціях. У вірші ті слова, які  наразі відгукуються, саме те, що зараз з нами відбувається. Війна і ця московська орда, наші кращі хлопці йдуть, щоб нас захищати, щоб ми зараз могли так з вами спокійно розмовляти. Олена Теліга наче допомагає знайти ті слова, які можна передати через свої відчуття, можливо відправити навздогін тим хлопцям, які йдуть на війну, кожному хочеться вклонитися. Будь-який матеріал який відгукується в твоєму серці, це найкоротший шлях – від серця до серця, значить людина розуміє те, що вона хоче розповісти, воно запам’ятовується бо воно раптом огортає думки. 

Коментар для NW від відомої української художниці Оксани Фурси:

– Пані Оксано скажіть будь ласка звідки ви берете натхнення, коли пишите свої чудові картини?

– Я дуже люблю людей, в мене гарні друзі. Наприклад, картини з янголами. Я надихалась очима своїх подруг, бо вони дуже чисті душею, добрі, займаються волонтерством, дуже люблять дітей. Люди, які продукують любов – вони не можуть не надихати. Тому я надихають своїми друзями (сміється).

– Звідки ви берете сили для роботи і наснаги?

– В перший місяць війни мені було дуже важко. Мою картину «Благословіння Богородиці» я написала перед Пасхою. Я була на хлібі і воді, я дуже хотіла щоб пройшов якийсь перелом у війні, щоб у нашої армії вистачало сили йті вперед. Тому по контуру картини прописано благословіння на перемогу нашої країни, і останнє ребро, що ми приймаємо благословіння. Адже головне це прийняти все добре, що дає нам Бог, дають люди, знати про те, що спиною стають ті надійні люди, за якими нічого не страшно. Я бажаю нашим хлопцям та дівчатам з армії, щоб вони надихалися прекрасним, мали змогу затуляти очі і бачити казку.

– За кожною картиною йде якась історія, а все ж таки звідки вона береться?

– Картини в мене народжуються. Якщо я не починаю малювати картину – вона в мене зникає, я її бачу уві сні, а коли я прокидаюся ця історія нікуди у мене не відходить, стоїть перед очима. Тому я сідаю біля мольберту або стою і всі деталі, які я бачу, вони в мене з чимось асоціюються. Ці образи взагалі просто, там дуже багато української символіки, які своїм орнаментом закарбовують ту силу українського народу декоративно-вжиткового мистецтва. Для мене українська душа це яблука. Я асоціюю усіх українців саме з яблуками, тому на моїй картині «Відродження України» зображені золоті яблука. На картині «Перемога» янгол закрив очі бо йому дуже важко, він все пережив, але він вірить у те, що Україна скоро відродиться і переможе.