Виставка «Кольори білоруської революції» у місті Буча
З 13 вересня у передмісті Києва Буча у публічній бібліотеці проходить виставка «Кольори білоруської революції», яка присвячена народу сусідньої країни. Під час військових дій багато українців негативно стали відноситися до наших північних сусідів – білорусів. Чому так швидко ще 24 лютого рашисти напали на Україну? Відповідь проста і очевидна: окупанти на Київщині йшли саме зі сторони Білорусі. Виставка, яку відвідала журналістка NW має на меті показати північних сусідів дещо з іншої сторони. А саме, що їх території теж є окупованими. Мова йде про території, які розташовані біля кордону України.
Чому так вийшло? А тому що нелегітимний президент Олександр Лукашенко допомагає Путіну воювати з Україною, так як більшість у світі не вважає Лукашенко діючим президентом. Тільки чомусь самопроголошений президент не думає про те, що територію Білорусії Росія легко може забрати під свій контроль. Путін хоче перетворити свою країну на імперію, і вирішив почати з України. Але ми не здаємося і більше ніколи Україна не буде однією державою з Російською Федерацією.
Мета виставки – розповісти та показати українцям, що в Білорусі за гратами сидять громадяни, які підтримували у 2020 році протести проти фальсифікації виборів. Також у неволі сидять журналісти, блогери та активісти, які працювали з темою України. Вони виступали проти повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Акції протесту почалися після 24 лютого. Як розповідають організатори експозиції «Кольори білоруської революції», всіх полонених активістів катували та змушували зізнаватись у нездійснених, не скоєних злочинах. NW поспілкувався з ввічливою, приємною дівчиною, Анастасією Доль, яка проводить екскурсію для бажаючих відвідати виставку «Кольори білоруської революції». Анастасія чудово володіє українською мовою, що не може не радувати, адже це в першу чергу повага до нас, до українців.
– Анастасія скажіть будь ласка, чия була ідея організувати цю виставку?
– Цю виставку організували білоруські правозахисники, які зараз знаходяться в Україні. Вперше вона була проведена у місті Львів, 9 серпня цього року. Вона проходила як така акція солідарності та підтримки.
– Отже початок був у Львові, а як так вийшло, що тепер вона у місті Буча?
– Виставку у Львові відвідало багато людей, був великий запит на неї, тому прийняли рішення, щоб показати це у інших містах України. Я живу у місті Ірпінь (місто поруч з Бучею, – прим. авт.), я побачила публічну бібліотеку у місті Буча і мені дуже сподобалось це місце. Я спробувала домовитись щоб «Кольори білоруської революції» провели саме тут.
– Ви легко отримали дозвіл, вам не задавали зайвих питань навіщо це потрібно бучанцям?
– Я спочатку подала запит, потім у нас була зустріч з місцевою адміністрацією, де я розповіла в деталях, що це за виставка, в чому її суть, який зміст. Після цього я отримала дозвіл на проведення.
– А якби у Львові вашу виставку відвідало небагато людей, ви б проводили її в інших містах?
– Ой, я цього не знаю (посміхається), просто у Львові була така велика підтримка міста, обласної Ради, і нам було цікаво побачити, як в інших містах на неї відреагують. Навіть якби нам відмовили, це теж була би реакція, але на щастя все пройшло добре.
– Скільки днів буде проходити ваша виставка?
– Виставка почалась 13 вересня і буде проходити тиждень, тобто до 20 вересня.
– Що входить у ваш захід, який її зміст?
– Основним змістом нашої виставки є портрети людей. Це білоруси, які репресовані за дії на користь підтримки України, тут є чотири розділи. Перший розділ це українці, або ті люди, які мають родичів в Україні. Другий розділ це партизани, які фотографували російську техніку, локації, все передавали у ЗСУ, білоруським телеграм-каналам. Потім люди, які виставляли пости на своїх сторінках, виказували власну думку не боялись наслідків, мотивували виходити на мирні акції. За це вони сидять у неволі в Білорусії. Тут також є портрет автора книги «Білоруський Донбас», яка написала книгу про Білорусь. Тут є портрети редагувальників Вікіпедії, які з 2014 року редагують електрону енциклопедію, щоб люди знали правдиву достовірну інформацію, а не те, що вигідно керівництву. Окремим блоком у нас є білоруси, які служили в полку Калиновського.
– Робимо висновок, що у Білорусі немає взагалі демократії і свободи слова?
– У Білорусії навіть не те, що немає демократії, там наразі знаходиться просто таки концтабір. Людей карають за те, що вони роблять репости, пишуть правдиві коментарі, призивають на мирні акції протесту, не мовчать, а хочуть щоб інші знали правду, редагують ту ж саму вікіпедію, там диктатура одним словом.
– Олександра Лукашенко не признають президентом, він нелегітимний і дуже вперто тримається за владу?
– Він дійсно тримається за свою владу, його майже ніде не визнають, як діючого президента. Для нас президентом є Світлана Тихановська, вона набрала близько 80 % голосів на виборах.
– Чому Світлана Георгіївна не може приступити до своїх обов’язків президента Білорусі?
– На виборах була велика фальсифікація. За ці роки було створено пригнічення інакомислячих людей, не давалось існувати демократичним процесам, розвитку свободи слова і вільної думки. Міжнародні організації, які слідкують за виборами не признають наші вибори ще з 2001 року. Але, як ми бачимо, він досі при владі в Білорусії. Він створив систему, яка не дає нам вибирати того, кого ми хочемо дійсно бачити при владі.
– Ви відчуваєте політичну різницю між Україною та Білорусією?
– Звісно різниця велика, навіть якщо порівняти те, як в Україні проходять вибори, що люди бачать дійсну картину того, що відбувається. У вас високий рівень свободи слова, немає таких обмежень та покарань, як у нас, ми не маємо такого впливу, який мають українці на своїй рідній землі.
